Старт дає надія

      Здавалося, насправді виборча кампанія почалася вже давно, коло кандидатів окреслене, способи й засоби як їхньої боротьби за булаву, так і боротьби проти них — теж. Четверте липня плюс мінус день виглядало лише як формальний пункт у плані заходів ЦВК. Але варто було в ці дні відбутися кільком подіям за участю головних пошуковців президентського крісла, і навколовиборча масовка усвідомила багато чого нового. Перший тиждень липня став лакмусом для всіх «великих перегонів-2004».

      По-перше, приємно вразив Віктор Ющенко. Візуально могло здатися, що його старт був скопійований із виборчих кампаній якихось американських чи західноєвропейських кандидатів — та сама єдина символіка, щирі посмішки численних симпатиків, класна сцена і ще кращий концерт на підтримку, море однакових прапорів кампанії, що колишуться над юрбою, грона повітряних куль усе того ж жовтогарячого кольору, які підносять у небо ту саму емблему — підкову зі знаком оклику посередині. Мабуть, штабісти В. Ю. справді вивчили досвід оформлення подібних акцій на Заході. Але ж хто скаже, що це виглядало чужим і неприродним на нашому грунті? Мабуть, не потрібно нікому доводити, що політтехнологи Ющенка, якщо можна їх так назвати, — не російські, як у головного конкурента, і не американські чи французькі (опертя на них було б ще більшим ризиком, аніж ставка на ментально ближчих росіян, котрі все одно не відчувають тонкощів України). Сценарії для лідера «Нашої України» пишуть саме наші, українці, і Ющенко особисто додає до цього власні яскраві штрихи й навіть розділи.

      Власне, нічого особливого тут вигадувати не треба. Основна ідея виборчої кампанії Віктора Ющенка банальна, але напозір така влучна: «Народний Президент проти висуванця влади». І 50 тисяч учасників маніфестації на підтримку Ющенка на Співочому полі та під ЦВК виглядали не якимись там «волонтерами» західного зразка — це були реальні посланці конкретних сіл, районів, міст, обласних центрів і власне столиці. Якщо багато хто вже призвичаївся до того, що учасниками подібних мітингів є оплачені студенти, робітники, безробітні та інші особи, в яких є час і немає грошей і яких стимулюють «додатково», то в даному випадку все було інакше. Новий Ющенко показав, що виборча кампанія може починатися абсолютно чисто й залишатися такою надалі. У масі людей, які зібралися в неділю на Печерську, можна було не сумніватися: підтримка — масова і щира, що від полтавського діда з вусами до пояса, що від консультанта Міністерства фінансів.

      Вочевидь, влада довідалася про реальну кількість учасників цих мітингів і походів та про їхню якість не з випусків новин підконтрольних каналів, і не з кастрованих даних міліцейських зведень, а зі справді об'єктивних рапортів. Що стосується голови Центральної виборчої комісії Сергія Ківалова, то він був безпосереднім свідком апогею Ющенкового старту, адже маячив у прочиненому вікні кабінету ЦВК на четвертому поверсі (п'яте з правого боку, тобто мітинговий подіум було видно й чути найкраще). І слова промовців мали послужити для «начальника» виборчих перегонів попередженням: якщо результати голосування 31 жовтня будуть сфальсифіковані, Центрвиборчком разом із владою побачать на центральних площах Києва вже не стільки, а в кілька разів більше незгодного народу. Раніше подібні погрози iз середовища опозиції здавалися безпідставними — природна м'якість українців та сповідування життєвого кредо «моя хата скраю» дозволяли владі сумніватися в обгрунтованості обіцянок супротивників підбити підсумок виборів шляхом масового пресингу. Грішив на «пофігізм» навіть національно свідомого електорату й автор цих рядків. Але, знаєте, саме 4 липня примусило думати, що «грузинський сценарій» можливий і в Україні — сценарій, за якого мирний натовп витискає стару владу, що програла вибори, з її барлогу. Потрібно лише правильно кинути зерна в благодатну ріллю електорального поля.

      Прикметно, що за такого варіанта розвитку подій будь-який результат виборів, окрім виграшу опозиції, більшість самих же виборців вважатиме сфальсифікованим. І матиме рацію. Адже проти влади — завчасна гра «силовими» м'язами самої влади, запевняння з Банкової в тому, що «Ющенко нізащо не переможе», переконування мас у фальсифікації голосування (тому, мовляв, і напружуватися не слід — усе порахують і без вас). Оратори, чекаючи Віктора Андрійовича з ЦВК з папером, говорили, що відповідь на фальсифікацію буде не «балканським» і не «грузинським», а суто українським сценарієм. Але суті це не міняє. Дивлячись на поточні рейтинги кандидатів, важко збагнути, як підручні Януковича за чотири місяці можуть допомогти своєму шефові ліквідувати 10-відсоткове відставання законними методами. До того ж два місяці виборчої кампанії будуть не надто підходящими для «відриву» — літо, городи, відпустки. Залишаються тільки брудні технології, силовий тиск, відверті фальсифікації, тобто недемократичні види зброї. А як прихильники Ющенка спроможні відстоювати свого кандидата, вже показала акція на Печерську в другий день виборчої кампанії. Акція, зауважмо, емоційна, важлива для психології, а не конкретного повороту історії в інший бік. Це — ще попереду.

      Промовці на подіумі під вікнами Ківалова констатували й інший простий факт: у Ющенка немає впливового телебачення та владних важелів, немає потужного адміністративного й інформаційного ресурсів, але його «технологія» — це «тури» по Україні «від хати до хати». «Ми обійдемо всю Україну від дверей до дверей. Ми не будемо дивитися їхнє брехливе телебачення. Ми випустимо свою газету», — так окреслив непростий, але в разі його реалізації — дуже дієвий план Ющенка і його команди депутат від «Нашої України» Тарас Стецьків. Тобто в даному випадку «НУ» не вигадує велосипед і використовуватиме надійну «технологію» максимальної близькості з народом, яка принесла блокові перемогу на парламентських виборах-2002. Звісно, Ющенкові будуть протидіяти, як і тоді, вимикатимуть світло в клубах, ховатимуть ключі від замків, глушитимуть радіо й ТБ. Але це, зауважмо, буде лише додатковою водою на млин «народного Президента», в якого вже сформувався цілісний імідж людини, до якої не липне компромат, а спротив лише додає очок. Чи принаймні утримує рейтинг.

      Російські політтехнологи обіцяли з часом розповісти масам про Ющенка таке, від чого стане погано навіть його найпалкішим прихильникам. Справді, виходять книжечки-дайджести на основі застарілих даних з есдеківських газет та інтернет-ресурсів, у відомі закиди, котрі так і не стали компроматом, гельмани й Ко намагаються вдихнути нове життя, підряджають під це вже використаних колись понамарчуків та іже з ними. Пишуть розлогі «темники» для підручних телеканалів (про один із таких читайте в «УМ» цього тижня). Замовляють трикотаж із фашистськими лейблами і проводять під ним лже-унсовців на чолі з іншими товаришами багаторазового вжитку — всілякими коваленками. Наймають бомжів, аби ті 4 ж липня обписували пам'ятник Леніну антикомуністичними гаслами та словами на підтримку Ющенка. Тицяють у середину мітингу лоток із горілкою і лише це показують як варту уваги картинку з демонстрації за Ющенка на центральних телеканалах. Зрештою, обписують Лавру банальними матюками. Тупо. Схоже, фантазія чорних політтехнологів, котрі непотрібні в Москві й пропонують свою роботу в Києві, ще бідніша, аніж можна було припустити. Хоча, щоб їй протидіяти, розслаблятися не треба, бо подібного бруду буде багато.

      Натомість важко збагнути, які саме аргументи пропонують технологи з табору Януковича на користь свого шефа. Ідеться про розширення кола дійсних симпатиків та дієві аргументи для розширення цього кола. Якими в жодному разі не є набір сірих статистів з'їзду Партії регіонів України, котрі, власне, й дали старт виборчій кампанії Прем'єр-міністра. База Віктора Януковича — влада, така нелюбима в народі. Ця база заздалегідь програшна, адже сценарій «меншого зла», або ж «Кучми-2», як це було в 1999-му, в Україні нині не пройде. Віктор Федорович має щось робити. Але що? Наразі йдеться передусім про очорнення головного конкурента, але не про поповнення власного політичного капіталу. Тим часом 4 липня показало, що технологія владного кандидата почалася з помилкових кроків ще більшого дистанціювання від народу. Янукович ніби самотужки допомагає Ющенкові розвивати тему «Народний президент проти висуванця влади». За Віктора Федоровича не зібралося навіть оплаченого мітингу, нехай зі штучними, але все ж таки хоч якимись посмішками, піднятими у привітаннi руками, транспарантами на підтримку. І в той час, коли Ющенка ледь не задушили в обіймах на символічній дорозі зі Співочого поля, Янукович читав неоковирні фрази з папірця під недолугим девізом «Моє життя належить народу України» на сцені запорізького палацу «Дніпроспецсталь». Початок липня показав, що свої робочі поїздки в ролі глави уряду Віктор Федорович присвячуватиме виборчій кампанії. Але одна справа — бачити надраєні фасади «потьомкінських дєрєвень» та чути реляції сановних підлабузників, а інша — зустрічатися з реальними людьми, переконувати їх у своїй правоті, обіцяти реальне вирішення реальних проблем. Невже в Януковича додасться прихильників після того, як за нього поагітують Кравчук і компанія?.. Щоправда, в його арсеналі нібито є переможниця Євробачення — Руслана. Але як-то почуватиметься ця талановита співачка і, без сумніву, хороша дівчина, відпрацьовуючи концерти на посаді радника Прем'єр-міністра, коли дізнається, що в протилежному таборі — не лише «Плач Єремії», Олександр Пономарьов і «Кому вниз», а й навіть «Океан Ельзи» та «ВВ», тобто митці, які довго не робили політичний вибір і нарешті сказали «Так!», бо інакше вже не можна.

      Щодо телевізора взагалі, то початком висвітлення виборчої кампанії, стартовою хвилею інспірованого бруду влада сама агітує народ на те, щоб приглушувати звук приймачів, перемикати чи вимикати їх, коли на УТ-1, «1+1» чи «Інтері» говорять про політику. Ці «великі перегони» точно стануть порою розквіту брудних піар-технологій, але вони ж ризикують стати свідченням недієвості цих методів в Україні.

      І ще. Про решту кандидатів. У першому турі їм, на жаль, приготована роль навіть не розмінних пішаків, а просто статистів, акторів заднього плану. З Ющенком ніхто не конкурує на його полі, Янукович не має конкурентів на своєму. Вічна гвинтівка Банкової, Вітренко звично відбиратиме голоси в Мороза, той боротиметься за щось своє із Симоненком, лідер Компартії займе почесне третє місце — найнижче за історію президентських перегонів в Україні, але законне; Базелюки, Ржавські і їм подібні наберуть якийсь відсоток на всіх. Навіть шкода 500 тисяч гривень, які кожен з аутсайдерів надав у ЦВК як заставу за участь у виборах і втратить у разі неподолання бар'єра в 7 відсотків. Кандидати, що вийдуть до другого туру, відомі вже зараз. А новий Президент у будь-якому випадку буде народним.