Із наближенням дати позачергових парламентських виборів епіцентр політичного життя досить стрімко «дрейфує» у бік Центральної виборчої комісії. А оскільки сам термін «політичне життя» в Україні практично тотожний іншому — «політичне протистояння», то чи не загрожує це перенесенням «боїв без правил» у ЦВК? Надто за умов, коли її новий склад найвиразніше репрезентує основних «політичних бійців», делегованих відповідними партіями та блоками. Зрештою, чи має Центральна виборча комісія перспективу з таким домінуванням партійно-політичної складової? Чи не загрузне вона вже з перших своїх кроків у постійних демаршах із відсутністю кворуму, «політичними» лікарняними, нескінченними судовими розборками тощо?

Президентові набридло дивитися на те, як усупереч його указам та політичним домовленостям лідерів у сесійній залі Верховної Ради тривають зібрання колишніх народних депутатів. Учора Віктор Ющенко вже без усіляких еківоків закликав Верховну Раду «закритися». «Ми домовилися, що парламент завершує свою роботу. Колеги, завершіть цю роботу! Дайте спокій країні! — звернувся до парламентаріїв глава держави. — Ці щоденні заяви просто дезорганізують політичне життя, політичний порядок у суспільстві. Вони не дають очки ні комуністам, ні соціалістам». Ющенко наголосив, що треба «набратися політичної совісті, не знущатися з нації і виконувати домовленості». «Я розумію, що зараз парламент для багатьох нагадує епізод з анекдоту про дембелів, які загулялись так, що прогуляли свою станцію», — поіронізував Президент. І запевнив: без жодних сумнівів, вибори відбудуться 30 вересня. «Питання про дострокові вибори на правовому і політичному рівнях вирішене. Все інше — спекуляції дрібних політиків і авантюристів від політики».
Проте у Верховній Раді багато хто, схоже, думає інакше. Дивна річ: іще якихось два тижні тому, після оприлюднення «нічних домовленостей» Ющенка, Януковича і (NB) Мороза, здавалося, що глухий кут, у який внаслідок багатьох причин зайшов український політикум, нарешті розчахнув «запасний вихід». Але з кожним днем, який минає відтоді, у політиків (причому з різних таборів) знаходяться все нові й нові причини давати задній хід. І вже дедалі реальнішою стає ситуація, за якої в сесійній залі парламенту все ще 5-го скликання разом із комуністами, соціалістами й «регіоналами» засідатимуть ті, для кого ще рік тому мандат народного депутата був доступний хіба у «мріях ідіота» — за межами другої сотні списку «Нашої України» до Верховної Ради потрапити було зась.

Схоже, «промисловці і підприємці» Анатолія Кінаха, які сподіваються пройти за списком «Нашої України» до Верховної Ради замість 28 екс-нардепів, що склали мандати, марно оббивають пороги судів. Адже незалежно від того, якими будуть рішення служителів Феміди з цього приводу, Центральна виборча комісія просто не має права зареєструвати наступних кандидатів в народні депутати за списком «НУ». Про це вчора на прес-конференції заявили голова ЦВК Володимир Шаповал та його заступниця Жанна Усенко-Чорна.

Міжнародна громадськість знову називає наступні вибори індикатором, який виявить загальний стан української демократії. Проте якщо у 2006 році голосування на парламентських перегонах було тестом на те, як влада вміє забезпечити народне волевиявлення, то дострокові вибори-2007 виявлять інші речі. Наприклад, здатність українських політиків до компромісу і вміння дотримуватися взятих на себе зобов'язань, а також те, наскільки чисто та чесно вони працюють у геть розхитаному правовому полі держави.

Цьогорічні парламентські вибори у Франції проходять у два тури: 10 і 17 червня. Але вже на підставі першого туру, який відбувся позавчора, можна говорити про приголомшливу перемогу правлячої правої президентської партії «Союз за народний рух». Місяць тому Ніколя Саркозі переміг на президентських виборах висуванку лівого табору Сеголен Руаяль, а тепер його партія разом iз коаліційними союзниками-центристами, за оцінками фахівців, набере до 501 із 577 депутатських місць у Національній асамблеї (нижній палаті парламенту). Як повідомляє агенція «Франс Пресс». У попередньому складі парламенту права коаліція мала тiльки 359 мандатів.

Блок «помаранчевих» сил, до якого ввійдуть «Наша Україна», «Народна самооборона» та «Українська правиця», ще не має ані остаточної назви, ані погодженого списку, але лідери цих сил дійшли згоди щодо головного: підуть на вибори в одному блоці. Такої домовленості вони досягли на зустрічі з Віктором Ющенком у четвер. Більше того, як розповів лідер УНП Юрій Костенко, три сторони парафували документи про створення єдиного блоку.

Фактично будь-яка країна світу перебуває у сфері інтересів інших держав. Сильні країни, такі як США і Росія, намагаються впливати на якнайбільшу кількість слабших. Політичні кризи роблять будь-яку державу вразливою перед зовнішнім впливом, тому політичні опоненти під час внутрішніх негараздів намагаються заручитися підтримкою авторитетних міжнародних гравців. Традиційно в Україні Партії регіонів приписують орієнтацію на Російську Федерацію і прохолодне ставлення до США. Президентську сторону, навпаки, всіляко виставляють симпатиком Штатів.

Маленька Бельгія, з огляду на своє географічне розташування та значно потужніших сусідів, упродовж століть була полем битв. На півдні країни міститься відоме всьому світу Ватерлоо, біля якого зазнали поразки війська Наполеона у 1815 році. Країна була окупована німцями впродовж Першої і Другої світових воєн. Райське життя Бельгії, в якій тепер нараховується 10,5 мільйона мешканців, розпочалося якісь півстоліття тому завдяки повоєнному економічному буму. Сьогодні країна є зразковою моделлю успішної західноєвропейської ліберальної демократії. Брюссель, і Бельгію взагалі, вважають серцем, столицею Європи — тут розміщені штаб-квартири ЄС та НАТО.

«Наша Україна», Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко вже резервують рекламні площі й ефір під свою пропаганду на позачергових виборах. Соцпартія, за словами голови координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами Артема Біденка, поводиться стриманіше і наразі лише цікавиться наявністю рекламних місць і розцінками.

Наша розмова з В'ячеславом Кириленком відбулася в партійному офісі на вулиці Спаській. Зауважте: не в приміщеннях Верховної Ради та її комітетів. Від минулого тижня Кириленко — не депутат. Як відомо, парламентарії «Нашої України» та БЮТ написали заяви про вихід із фракції, а це є підставою для позбавлення повноважень. А якщо «мандатогубців» більше 150 — такий парламент втрачає повноважність.
Тепер у Кириленка є інший клопіт — підготовка до виборів. Інтерв'ю відклалося на кілька годин, бо В'ячеслав Анатолійович їздив на Банкову на переговори з приводу створення блоку з «Народною самообороною» та «Правицею». Після цього надійшла приємна для «помаранчевих» звістка: вони підуть на вибори в одному блоці.
Що й казати, це непоганий подарунок до дня народження, який лідер «НУ» відзначав учора. 7 червня йому виповнилося 39 років. Колектив «УМ» вітає іменинника з днем народження. І — йому слово.