Як Янукович став «американцем»

      Фактично будь-яка країна світу перебуває у сфері інтересів інших держав. Сильні країни, такі як США і Росія, намагаються впливати на якнайбільшу кількість слабших. Політичні кризи роблять будь-яку державу вразливою перед зовнішнім впливом, тому політичні опоненти під час внутрішніх негараздів намагаються заручитися підтримкою авторитетних міжнародних гравців. Традиційно в Україні Партії регіонів приписують орієнтацію на Російську Федерацію і прохолодне ставлення до США. Президентську сторону, навпаки, всіляко виставляють симпатиком Штатів.

      Упродовж виборчої кампанії 2004 року в пресі часто з'являлася інформація про участь російських фахівців у роботі штабу Януковича. Декілька одіозних російських політтехнологів — Марат Гельман, Ігор Шувалов, Глєб Павловський — взяли участь у формуванні іміджу і напрацюванні специфічних методів передвиборчої агітації «Регіонів» та особисто Віктора Федоровича на президентських виборах.

      Чимало сил витратила ця команда для побудування іміджу «Регіонів» на нищівній критиці США і всіх знакових символів, що асоціюються із впливом Штатів і Заходу — НАТО, іракської кампанії, частково ЄС. Виявляти потяг до американських цінностей серед «регіоналів» — неабиякий моветон. Тому принаймні публічно «регіонали» досить стійко пов'язані з росіянами. Там усіляко уникають розмов про співробітництво з американцями.

Африканські напрацювання містера Манафорта

      Партійці охоче вдаються до підживлення американських настроїв у своєму оточенні, тоді як не всі знають, що Партія регіонів уже досить довго є клієнтом відомих у своєму колі компаній — Davis, Manafort&Freeman, Inc., Davis, Manafort&Stone і Black, Manafort, Stone & Kelly. У Києві навіть працює представництво американських компаній, які обслуговували на парламентських виборах Партію регіонів. За даними провідного українського інтернет-сайту, їхній офіс розташований просто на майдані Незалежності. Подейкують, що співзасновником усіх перерахованих компаній є такий собі Пол Манафорт.

      За словами відомого «регіонала» Бориса Колесникова, підбором команди (на виборах 2006 року) у всіх напрямах займався особисто Манафорт. На той період у США не проходили вибори, і йому вдалося зібрати досить багато хороших фахівців — і не тільки республіканців, а й демократів. Членами групи консультантів під керівництвом Пола Манафорта називають також Філіппа Гріффіна, Річарда Дейвіса, Ріка Ахерна (уповноважений представник попереднього президента США Рональда Рейгана) і Алекса Кисельова (близький до Едуарда Прутника). Також у різний час до роботи залучали керівника петербурзького представництва Black, Manafort, Stone & Kelly Леоніда Аврашова, а також американських партнерів Манафорта — Брайана Кристіансона і Роберта Дола — колишнього радника голови Палати представників Конгресу США Ньюта Гінгріча.

      Сам Рінат Ахметов згадує, що Пола Манафорта йому порадили в «одній з американських юридичних компаній». Однак, за іншою версією, Манафорта рекомендував особисто Олег Дерипаска (російська група «Русал»).

      Манафорту і його колегам приписують активну участь у політичних кампаніях країн третього світу в першій половині 1980-х.

      Компанії, фахівці, які зараз працюють з Януковичем, консультували уряди Кенії, Сомалі, Анголи (рух Йонаса Савімбі), Нігерії і Конго. Кажуть, що особисто Манафорт «засвітився» в кампанії філіппінського диктатора Фердинанда Маркоса в 1981 році.

      Свою кар'єру Пол Манафорт починав ще в команді екс-президента США республіканця Джеральда Форда. Після 1974 року його прізвище фігурувало в штабах майже всіх наступних президентів-республіканців, у  тому числі Рональда Рейгана (1980, 1984) і Джорджа Буша-старшого (1988).

      Виходить парадоксальна ситуація: у Росії функціонує постійний антикризовий штаб із врегулювання політичної ситуації в Україні. Серед його учасників називають першого віце-прем'єра уряду РФ Дмитра Медведєва, заступника голови адміністрації президента РФ Владислава Суркова, українського віце-прем'єра Дмитра Табачника і екс-главу Адміністрації Президента Кучми Віктора Медведчука, які напряму консультують Прем'єра Януковича. А от виконують напрацювання російського штабу, виходить, американські фахівці.

Дволикий Вашингтон

      У пресу неодноразово потрапляли «зливи» російських аналітичних центрів, в яких росіяни давали «цінні» поради своїм українським колегам. Судове рейдерство і звільнення неугодних суддів парламентом, провокація безладів у Криму, активна робота нелегітимної Верховної Ради, заява МЗС РФ про бажання залишити Чорноморський флот у Криму після 2017 року — це все ланки одного сценарію, розробленого в Росії заради недопущення перевиборів в Україні. Подейкують, що команда Януковича дуже оперативно бере «під козирок» усі рекомендації, розроблені в білокам'яній, а група американців працює над тим, як цивілізовано подати варварські методи боротьби для зовнішнього світу. Це може означати, що група Пола Манафорта, яка керує всією тактичною діяльністю «Регіонів», працює в одній упряжці з Медведєвим і Медведчуком. Непоганий такий «твікс» виходить. За результатами обнародуваного днями звіту «Міжнародної амністії», у Росії за минулий рік відчутно погіршилася ситуація із дотриманням прав громадян, почастішали випадки насильства над людьми, ксенофобія стала звичним явищем. У цілому РФ важко назвати країною, де права і свободи громадян перебувають на тому рівні, який у США однозначно розглядали б як достатній.

      Таким чином, американські громадяни, виконуючи цінні поради Кремля, в цій ситуації грають проти демократичних політичних сил, які не один рік упроваджують в Україні демократичні цінності. При цьому офіційні особи Вашингтона і посол США в Україні Вільям Тейлор закликають саме до розуміння між сторонами. Де ж тут логіка?

Газети, літаки і... міністр оборони США

      Участь американців на боці Януковича проявляється не тільки в роботі групи Манафорта. Весь час свого другого прем'єрства Віктор Федорович активно друкується на шпальтах західної, в тому числі й американської преси. А для цього потрібні не тільки гроші, а й активні зв'язки на Заході та потужна команда для вербалізації необхідних «меседжів». Забезпечити все це з України, та ще й вітчизняними фахівцями, майже нереально.

      У грудні минулого року під час офіційного візиту Прем'єр-міністра України у Штати, який ледве не скасував Президент, українська аудиторія дізналася ще декілька пікантних подробиць про зв'язки «донецьких» за океаном. Син Прем'єра після того, як у США від'їхала урядова делегація на чолі з Януковичем-старшим, вирушив із «Борисполя» у Вашингтон чартером разом із деякими колегами-депутатами від Партії регіонів, а також представниками підприємств. В одній з авіакомпаній повідомили, що приблизна вартість перельоту Київ—Вашингтон—Київ становить 250 тисяч євро. За словами ж учасників делегації, запрошення їм надавала приватна компанія M.I.C. Industries. Такою інформацією поділився головний «регіонал» і особистий друг Януковича Антон Пригодський.

      Зауважимо, що компанія M.I.C. Industries об'єднує колишніх військових і має стабільні контракти з Пентагоном. Більше того, головою нарадчої ради M.I.C. Industries є колишній міністр оборони США Вільям Коен, до її складу входить екс-заступник держсекретаря Річард Армітадж. Досить не слабкі зв'язки у США як для проросійської партії. Після прибуття у США депутати зустрілися з конгресменами і керівництвом компанії M.I.C. Industries. Звернімо увагу, що до складу делегації входив і 25-річний син Прем'єр-міністра України, а сама делегація прибула в США одночасно з візитом Прем'єра.

      Дещо перебільшуючи, можна сказати, що Штати, привселюдно ведучи демократизаторську риторику і підтримуючи на словах прозахідні політичні сили, розкладають яйця в різні кошики і не перешкоджають російському впливу в Україні. Більше того, в окремих ситуаціях американські фахівці виступають провідниками російських методів роботи. Адже Пол Манафорт, якщо й не виконує російські розробки, то, як мінімум, очевидно, знає про їх існування і зміст, а також враховує при розробці напрямів позиціонування Партії регіонів.

      Досі такі дії американських громадян не отримували реакції від офіційних органів США. Поки йшлося про заробляння грошей приватними американськими компаніями «за морями», така мовчанка була зрозуміла: свобода бізнесу є одним із наріжних каменів американського способу життя. Однак іншим таким каменем є забезпечення довгострокових національних інтересів. І цей принцип Штати наслідують дуже свято. Власне, той же Манафорт працював із клієнтами, які намагалися представити себе як проамериканські.

      Зараз же і політтехнологи, і деякі лобісти працюють із політичною силою, яка потрапила в цілковиту залежність від Москви. Відсутність реакції — офіційної чи, швидше, неофіційної — американську владу дивує.

      Якщо подвійні стандарти в позиції американської сторони щодо України збережуть і посадові особи або впливові діячі підтримуватимуть проросійські сили, останні матимуть додатковий важель у грі. У нинішній ситуації будь-який, навіть порівняно незначний важiль може стати вирішальним. Якщо проросійські (а точніше, прорадянські) сили зможуть утвердитися в Україні, тоді від українських політиків важко буде вимагати відданості демократичним ідеалам, таким милим серцю американської адміністрації.

Богдан САЛІЙ, сайт RUpora.info.