Ігор Свергун, Дмитро Коняєв і Бадаві Кашаєв, які мали намір разом підкорити восьмитисячник Нанга–Парбат у Пакистані, тепер спочивають поруч на 13–му міському кладовищі Харкова. Після трагедії в західних відрогах Гімалаїв минуло вже 20 днів, країна поступово оговталася від шоку. 23 червня табір міжнародної експедиції «Нанга–Парбат–201» розстріляли ісламські бойовики. Загинуло десятеро людей, троє з яких — українці. За однією із версій, причиною теракту стала помста пакистанського відділення руху «Талібан» за вбивство американцями одного з лідерів цієї організації Валіура Рехман. Хай там як, а до сьогодні тих, хто вкоротив віку альпіністам, не названо. Відомо лише, що 37 чоловік арештовано за підозрою.

Цього разу «гола гора» Нанга–Парбат лишилася не підкореною. Через п’ять днів українська частина експедиції повернулася на Батьківщину. Серед уцілілих були п’ятеро киян і двоє харків’ян. «УМ» поспілкувалася з представником столичного альп­клубу Юрієм Січкарем, якому пощастило вижити в тій трагічній історії.

«До цієї експедиції я готувався 44 роки — стільки, скільки живу, — розповідає Юрій, член київського клубу «Вертикаль». — Перед сходженням не було ніяких перешкод, передчуттів чи застережень. Усе складалося так, як треба...»

Тринадцять місяців триває рух на захист Гостинного двору — історичної будівлі на Контрактовій площі. Спершу учасники акції на тлі постійного чергування створили там «новий культурний простір», а після вигнання з двору — вже на площі — щотижня проводять культурно–просвітницькі заходи, мирні й «без прапорів».

Наймасштабніший вітчизняний етно–фестиваль «Країна мрій» відсвяткував свої 10 років. Проте навіть організатори визнають: попри широку програму і хороший імідж, дітище Олега Скрипки цього разу привабило ще менше відвідувачів.

Цього року вже втретє у рамках Скрипчиного фестивалю відбувся проект «Етно–Fashion», спеціально для якого створили нові міні–колекції 8 українських дизайнерів. Музичним супроводом став етно–поп гурт VRODA. «Попри те, що сьогодні дуже спекотно і відспівати живцем цілу годину не так і просто, ми зовсім не стомилися, оскільки бачили запал в очах людей, які нас підтримували. Це просто неймовірне відчуття — виступати на таких фестивалях, тим паче, вперше бути живим супроводом на модному показі», — розповідає «УМ» солістка гурту Ольга Нестеренко.

6–7 липня на Співочому полі відбудеться десятий міжнародний етнічний фестиваль «Країна мрій». Це свято живої етнічної музики, традицій кобзарства та колориту українських звичаїв. Цього літа на фестивальних сценах знову пануватиме яскраве різноманіття етнічної музики.

27 міст України, сотнi тисяч глядачiв, десятки улюблених пісень, найнеочікуваніші флеш–моби і сюрпризи від шанувальників та неймовірна віддача музикантів у кожному місті, незважаючи на щільний графік, — це все тур «Океану Ельзи» на підтримку нового альбому «Земля». Святослав Вакарчук зі своєю командою протягом півтора місця провели найбільший тур за всю історію України. Жодним iншим музикантам ще не вдавалося збирати настільки заповнені стадіони в Україні на підтримку нового альбому.

Рік тому, 3 липня, Верховна Рада прийняла скандальний законопроект Ківалова — Колесніченка «Про засади державної мовної політики», який збурив суспільство і спричинив акції протесту прихильників опозиції. 4 липня 2012–го під Український дім, де почали голодування нардепи з опозиційних фракцій і де мав проводити прес–конференцію Президент, прийшло кілька сотень небайдужих. Янукович до залу тоді так і не потрапив — опозиціонери вступили в сутичку із посиленими загонами «Беркута» й відстояли плацдарм, наполягаючи на виконанні статті 10 Конституції про державний статус єдиної — української — мови. Однак зрештою мовний закон набув чинності — всі апеляції до сумління гаранта Конституції були марними. Російська мова здобула значно ширші права, ніж було доти.

Цього ж року на річницю «мовного майдану» прийшов лише десяток українців, які нагадали вже не владі, а опозиції про її передвиборчі обіцянки. «Мовний майдан вітає парламентську опозицію із першою річницею! Дякуємо за «виконання» передвиборчої обіцянки скасувати закон про мови», — було написано на банері громадських активістів.

За даними опитування Центру досліджень визвольного руху, 86% громадян України стикалися з проблемою доступу до архівних даних. «Вважаю, що з перших років незалежності Україна не зробила важливих кроків у доступі до архівних даних, — каже в коментарі «УМ» голова вченої ради ЦДВР Володимир В’ятрович. — Певні спроби були у 2008—2010 роках, але вони залишилися розробками (В’яторович тоді був головою архіву СБУ. — Ред.). На сьогодні ж кардинально змінилася політика доступу до архівних матеріалів, і причиною цього є керівництво, яке не надає належної інформації».

«Найнятий «регіоналами» відморозок Вадік Румин вважає, що «несильне» биття жінок є нормою. Прикро, що поки ніхто з українських чоловіків не довів йому зворотне. Особисто я не збираюсь терпіти цього нахабства. Тому кидаю виклик цій потворі», — такий запис кілька днів тому зробив у своєму блозі депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна, кинувши публічний виклик Вадимові Титушку.

За даними видання «Форбс–Україна», обсяг національного ринку лотерей — 4 млрд. грн. на рік. Час від часу над ним нависає зрима загроза. Ще рік тому Верховна Рада у другому читанні прийняла закон, який забороняв недержавні лотереї. Але закону було дано задній хід, і недержавний лотерейний бізнес знову отримав зелене світло. Водночас, як писав «Форбс», є дані, які вказують на те, що лотерейний бізнес в Україні може припинити існування як «шкідливий». Хоча, дивлячись на наслідки «заборони» в Україні грального бізнесу, можна зробити висновки й про перспективи лотерейного: мабуть, знову йдеться про перерозподіл жирного шматка ринку...