Мабуть, у жодній країні світу соціологічні служби не мають такої популярності, як в Україні, адже ми — чемпіони за кількістю виборів в останні кілька років. Ось і напередодні наступних ми знову зазираємо в соціологічні дослідження. Що там?
«Гарний хлопець, і такий щирий — йому можна вірити», — такі відгуки авторка цих рядків почула від кількох «простих виборців», плануючи інтерв'ю з Русланом Князевичем. І справді, спілкуючись із цим молодим політиком, розумієш, чому «Наша Україна» зробила ставку на «нові обличчя»: їм ще вірять. Вони поки що щирі і сповнені ентузіазму. Люди це відчувають і намагаються не думати про те, скільки таких натхненних борців за справедливість жорстока політична дійсність пережувала й «виплюнула» зовсім інакшими. Зрештою, рано чи пізно практика тотальної продажності й корумпованості в українському політикумi повинна припинитися, то чому б і не зараз — із приходом в оновлену Верховну Раду «оновлених» депутатів? Принаймні Князевич запевняє, що саме так воно й буде, і переконує: цього разу «Наша Україна» вкупі з «Народною самообороною» веде до парламенту тільки незламних однодумців.
Якщо ви збираєтесь до цієї країни, звільніть валізи від довідників і туристичних посібників. Бо Індію неможливо зрозуміти, навіть перелопативши всю «світову павутину» і прочитавши десятки книжок. Її нереально переповісти і законспектувати. Вона живе за своїми законами, що недоступні більшості туристам, випещеним примхливою цивілізацією. Просто сідайте в літак і знайомтеся з нею «наживо» — в численних храмах і «мегаполісах на асфальті», у фортецях і на колоритних весіллях, у придорожніх кав'ярнях і на базарах зі спеціями. Можете нотувати враження, але будьте певні: через деякий час і вони вже здаватимуться вам неповними і нереальними...
Рушили! Хай там як надували щоки партійні вожді нашої доблесної урядової коаліції, тавруючи «злочинні укази», але, повернувшись спиною до простодушного народу, роблять зовсім не те, про що говорили. Гучно заявивши з високої трибуни: «Я в цьому участі не беру!», нині вони активно шикуються в чергу, аби реалізувати своє священне і найжаданіше право — бути обраними. А значить, захистити свій бізнес від злих конкурентів, узяти участь у розподілі грошових потоків та суттєво примножити родинні статки. Тобто мета свята — добробут родини (власної) та щастя дітей (рідних). Напрошується рекламне гасло, чи не так?
У такий спосіб лідер комуністів Чорноморського району Віктор Демусенко вирішив завадити знесенню пам'ятника у приморському селі Оленівка, що неподалік райцентру. Утім Ілліча геть не збирались розбивати на друзки чи відвозити кудись на сміттєзвалище. Монумент мав скласти компанію подібним експонатам комуністичної доби єдиного в Україні підводного музею поблизу мису Тарханкут, куди на екскурсію можна дістатись, щоправда, тільки в акваланзі. Так вирішили вчинити з монументом у виконкомі Оленівської сільради ще у 2003 році. Проте, як пояснив «УМ» сільський голова Юрій Щолок, тоді не вдалось провести повний демонтаж тільки тому, що не знайшлося коштів на замовлення проекту скверу замість зарослого бур'яном вигону з бетонною малою архітектурною формою (пам'ятник як такий ніде не зареєстрований) заввишки 2,3 метра у центрі.
Блок Юлії Тимошенко провів по всій Україні зібрання ініціативних груп, які збиратимуть підписи для скликання референдуму щодо змін до Конституції, і передав відповідні матеріали у Центральну виборчу комісію. Як розповіла на вчорашньому брифінгу Юлія Тимошенко, є 800 ініціативних груп по 200 осіб кожна.
Одна з головних проблем, яку треба вирішити при підготовці до позачергових виборів, — список виборців. Часу відводиться мало, а цю роботу треба здійснити швидко та якісно. Центральна виборча комісія вже отримала перший транш — трохи більше 14 мільйонів гривень: ці гроші, згідно з бюджетом, виділяються на формування державного реєстру виборців. Початкова робота якраз збігається з підготовкою списку на ці вибори. Щоправда, завершити укладання реєстру до вересня нереально, але посприяти виборам він зможе.
Отже, всі основні політичні гравці — ПР, «НУНС», БЮТ, КПУ і навіть незгодна з виборами СПУ — на старті виборчої кампанії вже провели свої з'їзди. Зрозуміло, що кампанія — дострокова й скорочена, і коштів на її проведення виділяється трохи менше, ніж у 2006-му. З іншого боку, це означає, що треба було б брати не кількістю, а якістю. Якщо парламент-2006 себе не виправдав, значить, людям потрібно запропонувати кращий продукт. У цьому сенсі — що ми побачили і почули на партійних з'їздах?
Останні засідання українського уряду ігнорує уже не тільки Президент, а й... сам Прем'єр. Воно й не дивно: вибори, м'яко кажучи, на носі, перспективи для урядової коаліції — туманні. То ж коли, як не зараз, подумати про найцінніше, що є у цьому житті — власне здоров'я?
Напередодні учорашнього засідання Кабміну, здавалося, жодні зірки не віщували побачити в центральному кріслі не вальяжного Віктора Януковича, а всього лише стрункий стан першого віце-прем'єра Миколи Азарова. Серед запрошених — основна частина не міністри, а непублічні заступники, причому не перші. Бійці із числа «першої команди», які вставали струнко, коли Микола Янович входив до зали, — переважно ті, що мають проблеми із своїм статусом у команді «регіоналів». Загальній зневірі піддався навіть місяцеликий міністр МНС Нестор Шуфрич, який щиро зізнався, що його передвиборча відпустка може плавно перерости в пошуки роботи.
«Коаліції немає, і жодні угоди нас уже не пов'язують, «Право і справедливість» зірвала коаліцію», — заявив ще в неділю в інтерв'ю радіостанції «TOK FM» екс-віце-прем'єр польського уряду Анджей Леппер. Леппер гостро розкритикував прем'єр-міністра Ярослава Качинського, бо той «керує країною так, ніби Польща — його приватний фільварок, він не здатен бути прем'єром». Ба більше, радикальний лідер «Самооборони» назвав керівника уряду «загрозою як для Польщі, так і для демократії» і підсумував: «Він просто диктатор... Якби він жив у тих страшних часах, то досягнув би більшого».
