Відтепер музей має повну «трійцю» українського політикуму: в окремій кімнаті компанію усміхненій Юлії Володимирівні та серйозному Віктору Андрійовичу склав суворий і зосереджений Віктор Федорович. Всі фігури для музею виготовляють у натуральну величину «оригіналів», тож 192-сантиметровий Прем'єр тут домінує над рештою політиків. На відміну від Юлії Тимошенко, яка підняла руку в знаменитому майданному вітанні, та Віктора Ющенка, що тримає правицю на серці, як під час виконання Державного гімну, Віктор Янукович стоїть виструнчившись, руки «по швах».

Наслідки цієї брудної роботи першими побачили залізничники зі станції «Пам'ятне», що неподалік. Борис Дєдов, співавтор пам'ятника, також одним із перших став свідком блюзнірства. Як розповів він «Україні молодій», стелу зі словами Гімну «Душу й тіло ми положим за нашу свободу...» вандали залили таким товстим шаром жовтої фарби, що напис тепер неможливо прочитати. Навіть святість місця не стримала затятих русофілів: на капличці вони послали «бендерів» за відомою із російської лайки адресою, а на цоколі «грамотною російською» написали «Сава России!».

Схоже, складається сумна традиція, що Київську фортецю — історичну твердиню столиці — крок за кроком знищують саме у святкові дні. Просто на День перемоги забудовники зрівняли із землею ще одну пам'ятку — двоповерховий адміністративно-казармений будинок по вулиці Щорса, 44, що належав до Васильківського укріплення, повідомляє агентство «Українські новини».

«Офіційний» День Перемоги почнеться 9 травня о 9.30 ранку: Президент Віктор Ющенко, інше керівництво держави, члени колегії Міноборони та ветерани Великої Вітчизняної війни покладуть вінки і квіти до могили Невідомого солдата у Парку слави. Цього дня вінки й квіти покладуть також до пам'ятника героям-танкістам, стели Перемоги та пам'ятника генералові Миколі Ватутіну, повідомляє прес-служба оборонного відомства. Святковий парад на Хрещатику почнеться о 10.00 і триватиме дві години. Головною вулицею столиці пройдуть ветерани, солдати столичного гарнізону та «кадети» з Військового ліцею імені Івана Богуна. Прапороносці пронесуть штандарти усiх Українських фронтів та Українського партизанського фронту, а також бойові знамена частин, які брали участь у боях за Київ та визволення України.

Кошти з держбюджету «розсіюються у просторі», замість того аби допомогти людям, які справді постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, вважає голова виконавчого комітету громадської організації «Союз Чорнобиль України» Степан Ляшенко. За ступенями радіоактивного забруднення існує чотири зони. Четверта, найменш забруднена, є найбільшою, з найчисельнішим населенням. Відтак левова частка «чорнобильських» державних коштів припадає на дрібні виплати людям, які просто мешкають і працюють у цій зоні, де, за переконанням пана Ляшенка, їм нічого не загрожує.

Візи до країн Європи — надзвичайно болюче питання для нашого «виїзного» народу. Черги біля консульств такі великі, що, як вже повідомляла «УМ», з лютого місяця цього року Німеччина, Бельгія та Нідерланди для розгляду візових заяв вирішили скористатися послугами посередника — фірми VFS (Служба спрощення видачі віз). Для євробюрократів вигода очевидна — вони переклали «тягар» спілкування з нашими співвітчизниками на чужі плечі. А що змінилося для українців-пошукачів євровіз?

«Братство» Дмитра Корчинського, відоме своєю войовничо-революційною риторикою, тепер перетворило «слово на діло» і забруднило руки кров'ю. Увечері в четвер в офісі «Братства», дійшло до справжньої різанини, внаслідок чого поранено п'ятеро людей, причому одного з учасників конфлікту з тяжким пораненням грудної клітки оперували п'ять годин поспіль. Наразі штаб-квартиру «Братства» опломбували правоохоронці й там проводиться обшук. Що все ж таки трапилося того вечора в будинку по вулиці Грушевського, 12?

Що й казати, наш час для людського серця — не найсприятливіший. Тут збігаються й вимушено нездоровий спосіб життя, і шалений його ритм, що тримає людей у постійному напруженні, і погана спадковість, коли дитина народжується вже з хворобою серця. Як наслідок, захворювання серця й судин — найчастіша причина смертності людей.

Відомий вислів про те, що Донбас «порожняк не гонить», доведеться переглянути. Ще позавчора «коаліціоністи» розгорнули своє наметове містечко на майдані Незалежності, по обидва боки Хрещатика, але досі в «малих архітектурних спорудах» ніхто так і не оселився. Складається враження, що прихильники Прем'єра Януковича просто «застовбили» площу, аби не пустити на неї прихильників опозиції. Очевидно, що «регіонали», комуністи й соціалісти напружують усі свої оргресурси, аби створити бодай якусь подобу того, «помаранчевого», Майдану. Не розуміючи, що для цього потрібна ініціатива знизу, а не лише командна вертикаль.

Починаючи з полудня понеділка, весь посполитий люд український прикипів до телеекранів та радіоприймачів, які передавали суперечливі сигнали з будинку на Банковій, де Президент радився з коаліціянтами й опозиціонерами про те, як би їх розпустити. Всі чекали передбачуваної розв'язки: Віктор Ющенко підписує і оголошує указ про розпуск Верховної Ради, а вона у свою чергу не розходиться і (виходячи за рамки повноважень) оголошує указ Президента неконституційним. Перше звершилося близько дев'ятої вечора, друге — за півгодини по тому. Погляди звернулися на Майдан. Саме «помаранчевий» Майдан мав, на загальну думку, дотиснути регіонально-комуно-соціалістичну більшість у Верховній Раді. Одразу по голосуванні у ВР лідери об'єднаної опозиції Юлія Тимошенко, В'ячеслав Кириленко та Юрій Луценко оголосили, що об 11-й вечора вийдуть на головну революційну арену країни й звернуться до народу. Журналісти і просто кияни сподівалися почути заклик «На Майдан!», а натомість почули таке знайоме слово... «стабільність».