Конституційний суп
Розмови про конституційну реформу включають два дискурси: що і як реформувати. При цьому «як» навіть відсуває на другий план «що», адже проведення загальноукраїнського референдуму, на якому наполягає Віктор Ющенко, означатиме: гра відбувається за його сценарієм. Якщо референдуму не буде — гору візьмуть сили, які всіляко опираються посиленню президентських позицій. Тепер стосовно «що». Тут нібито все ясно, як Божий день, але й водночас не ясно нічого. Ясно, що закон №2222, підписаний Леонідом Кучмою просто в сесійній залі 8 грудня 2004 року, «зробив» дуже погану реформу. Не ясно, над чим зараз працює створена Ющенком Конституційна рада. Ясно, що камінь спотикання — вага президентських та прем’єрських повноважень. Не ясно, наскільки радикальних заходів готова вжити для відстоювання своєї позиції кожна сторона. А тим часом, як заявила в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» Юлія Тимошенко, «абсурдно, коли країною керують дві посадові особи — Президент і Прем’єр–міністр — із практично однаковими функціями і повноваженнями».