Ясна річ, що представникам штабу Віктора Януковича вигідніше роздувати через центральні телеканали скандал навколо «удаваного» (за їхньою версією) отруєння Віктора Ющенка, аніж по-чоловічому говорити про, м’яко кажучи, неадекватну поведінку чинного Прем’єра під час «яєчного» інциденту в Івано-Франківську. Тим часом ця тема не втрачає своєї актуальності, адже спричиняє масу заяв та дій з обох боків виборчої барикади. Мало того — через тиждень пiсля пригоди мiлiцiя починає «знаходити» «зброю пролетарiату» (розмiром, щоправда, лише 5 см) на пiдтвердження фантазiй захисникiв Януковича.

Зараз уже майже ніхто ані з політиків вищого ешелону, ані зі звичайних виборців не згадує той багатообіцяльний час, коли опозиція існувала й боролася у форматі «четвірки» та «трійки». Коли — скажімо, 16 вересня 2002 року — на сходах Українського дому перед стотисячним мітингом промовляли й підписували радикальні антипрезидентські відозви лідери СПУ і «Нашої України», КПУ і БЮТ. Невдовзі зі зрозумілих причин убік відійшли комуністи. Але існувала «трійка», і здавалося, що саме в цій коалiції суперечностей не настільки багато, що розум — колективний та окремих лідерів — все ж підкаже оптимальний для бiльшості українських виборців варіант — єдиний кандидат на президентських виборах-2004. Утім не так сталося. Чи то погорда вiдіграла свою вирішальну роль, чи то було блискуче реалізовано одну з локальних схем «кризових менеджерів» із Банкової, чи то «два в одному», але Олександр Мороз знову став кандидатом у президенти. Як і в 1994-му та 1999-му, коли сивочолий ветеран трьох воєн за булаву набирав, відповідно, 13,33 і 11,29 відсотка голосів у перших турах, не виходячи навіть у фінал змагань.

Відповідь на це питання, схоже, ми знаходимо в іншому питанні: якщо зараз боротьба іде за голос окремого індивідуума, окремого «творчого колективу» колгоспу імені Будьонного чи кооперативу з виробництва напівфабрикатів, то чи резонно вивести з «поля бою» 4—8 мільйонів голосів закордонних українців? Така величезна різниця у вимірах трудової еміграції (4—8 мільйонів чоловік) пов'язана зі статистичною неспроможністю порахувати більш-менш точно людей з українськими паспортами, які впродовж останнього десятиліття виїхали на заробітки переважно в Західну Європу та Росію, адже цей вид еміграції надзвичайно складно фіксувати, і, крім того, багато з наших співвітчизників працюють за кордоном напівлегально. Проте вони мають цілком легальне право обирати свого Президента.

У вересні з-поміж скандальних парламентських тем по-своєму виділявся скандал із виходом одразу 15 народних депутатів так званої «харківської групи» з фракції «Демократичні ініціативи — Народовладдя». Причиною цього було питання бізнесу, в даному випадку — ламання списів навколо чергового ласого шматка енергоринку, що приватизується. Конфлікт трохи утрясся, депутати повернулися, і найближчим часом, повідомляє сайт Finport.net, у Верховній Раді буде зареєстровано ще один проект закону про приватизацію ЗАТ «Укртатнафта». Цей закон «фактично прописує процедуру приватизації «Укртатнафти» «харківською» бізнес-групою.

«Це яка ж скотина мене до третього сорту віднесла? Дізнаюся — придушу власними руками!» — гнівався ображений читач «України молодої», зустрічі з яким, судячи з могутнього басу й запевнення «кулаком бугая вбити можу», не побажаєш жодній «скотині». А розлютила «звичайного херсонського селянина» (так представився мій телефонний співрозмовник) простенька «мультяшна» політична реклама, намальована в найкращих традиціях недолугої радянської пропаганди. Та сама, де українців поділили на І, ІІ та ІІІ сорти, приправивши відповідно оформлену карту України «попередженням»: «Так! Виглядає ЇХНЯ Україна».

Невідомо, чи розвішують державні службовці Ясинуватої у себе вдома — у спальні, вітальні чи вбиральні — портрети «Ядиного» кандидата, але своє робоче місце вони таки намагаються перетворити на агітмайданчик. Приміром, працівники міського управління праці та соціального захисту населення порозвішували у своїй державній установі листівки на підтримку Віктора Януковича. Закономірно, представники місцевого виборчого штабу Віктора Ющенка подали позов на неправомірні дії службовців управління, що, відповідно до законодавства, має залишатися аполітичним.

У номері за 22 вересня «УМ» повідомляла про те, що Ленінський районний суд Вінниці прийняв рішення про тимчасове — до 24-ї години 29 жовтня — припинення виходу «Вінницької газети» — комунального засобу масової інформації, засновником якого є міськрада та міськвиконком. Підставою для цього стало подання територіальної виборчої комісії по виборчому округу № 11, яка розгледіла в матеріалі «Проколи Петра Симоненка» від 7 вересня порушення вимог ст. 64 Закону «Про вибори Президента України». Слід додати, що подання було ініційоване довіреною особою Симоненка — народним депутатом України Віктором Петровим.

Знаближенням дня 31 жовтня українська політична сцена набуває водночас рис хічкоківського фільму жахів та абсурдистської п'єси Беккета чи Йонеску: моторошні кадри Ющенка, який виступає з парламентської трибуни, подолавши смертельно небезпечне отруєння, змінюються не страшними, але й зовсім не смішними кадрами Януковича, зомлілого від вигляду розбитого на його широких грудях яйця. А затим — постійне нагнітання напруженості, постійне підштовхування людей до думки: ЩОСЬ повинно статися.

В українській політичній тусовці з'явилося ще одне припущення щодо можливості «силового» й «дестабілізаційного» сценарію виборів Президента. Зокрема, опозиція звертає увагу на військовий парад, запланований на 28 жовтня з нагоди 60-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Досі річниці цієї події, хоч круглі, хоч «квадратні», подібним чином в Україні не відзначали, а той факт, що в столиці з'являться війська лише за три дні до першого туру виборів, є дуже й дуже підозрілим. Зокрема, прес-служба штабу Віктора Ющенка розповсюдила коментар народного депутата Володимира Філенка, який розцінює очікуваний 28 жовтня парад «як спробу... можливого застосування силового варіанту під час виборів чи введення в країні надзвичайного стану».

У Львовi розпочався збiр пiдписiв за вiдкликання народного депутата, радника Прем'єр-міністра Януковича Тараса Чорновола. Позавчора Галицька райорганiзацiя Народного руху поширила звернення до сина колишнього лiдера НРУ з вимогою вiдмовитися вiд спiвпрацi з Януковичем та «отямитися, покаятись перед львiв'янами, чесними громадянами України», інакше Чорноволу-молодшому пригрозили розпочати кампанiю з позбавлення його парламентського мандата. «Ми не уповноважували вас іти в команду Вiктора Януковича. Цим вчинком, на наш погляд, ви зрадили всiх нас, виборцiв, i в першу чергу свого батька», — вважають рухiвцi. Уже наступного дня, тобто вчора, погрози соратникiв Чорновола-батька стосовно його сина почали здiйснюватися. Почувши від Чорновола звинувачення в фашизмі, виборчий штаб «Нашої України» в Сихiвському районi Львова, де Тараса В’ячеславовича обирали до Верховної Ради, розпочав збирати пiдписи виборцiв.
Згідно із чинним законодавством, вiдкликання народного депутата — справа практично нереальна. Тому противникам Тараса Чорновола доводиться сподiватися лише на добровiльне складання ним своїх депутатських повноважень. Варто додати, що в ці дні на його адресу надходять десятки, якщо не сотні звернень і відкритих листів із закликами отямитися.