Не так давно відлунали фанфари на честь «Донецька» — нового переможця української чоловічої суперліги, а чемпіони та їхні конкуренти вже почали підготовку до наступного сезону. Гравці, щоправда, ще перебувають у відпустках, проте керівництво клубів не байдикує, а опікується кадровими та організаційними питаннями.

На відміну від футбольних першостей Європи, де впродовж 48 років жодній зі збірних не вдавалося захистити свій чемпіонський титул, на «Тур де Франс» багаторічне домінування того чи іншого велопрофі — звична справа. Найдовше — сім гонок поспіль — це вдавалося Ленсу Армстронгу. Щоправда, в останні шість сезонів на «Великій петлі» щоразу народжується новий тріумфатор. Був час, коли заговорили про початок ери Контадора, проте постійні проблеми з допінгом — спочатку командні, а згодом особисті — не дозволили іспанцеві одноосібно панувати на французькій «Великій петлі».

Здавалося б, спортивний світ за місяць до Олімпіади мав би завмерти в передчутті найважливішого старту сезону. Проте, попри значущість майбутніх змагань, чемпіонати світу і Європи змінюють один одного у калейдоскопі подій. Ось і веслувальники на байдарках та каное минулих вихідних провели в Загребі чемпіонат Європи. Щоправда, через індивідуальні плани підготовки до Олімпійських ігор більшість володарів ліцензій до Лондона проігнорували єврофорум. А збірна Росії взагалі в повному складі не приїхала на змагання — у цей час наші північні сусіди якраз проводили національний відбір на Олімпіаду.

Останніми роками великі футбольні форуми розширюють присутність різних держав у фінальних турнірах, намагаючись залучити до участі якомога більше вболівальників. Але не завжди це дає очікуваний результат. Так, минулих вихідних на чвертьфіналах чемпіонату Європи в Україні більшість глядачів були не з країн–учасниць.

Треба визнати: якщо ЧЄ–2012 б’є рекорди відвідуваності, то в Україні переважна частина фанів на трибунах — наші співвітчизники. Тоді як уболівальники з деяких країн Західної Європи не надто охоче їдуть у наші «палестини», аби підтримати свої збірні. Так, минулої суботи в Донецьку було зовсім мало французів, а позавчора в Києві дуже слабкою виявилася присутність італійців.

Перед матчем перекупники пропонують безліч квитків на великий футбол, причому іноді — менш як за третину номіналу.

Українсько–польський єврофорум може стати переломним в історії світового футболу, а незарахований гол Марко Девича — поворотною точкою у здійсненні контролю за грою. Ідеться про впровадження систем електронної фіксації взяття воріт. Що їй дадуть «добро», вже ні в кого не викликає сумнівів — хвилю обурення рішенням суддівської бригади на чолі з Віктором Кашшаї не зупинити. Про бажання взяти на службу «штучний інтелект» уже кілька років заявляють в Англійській федерації футболу, вчора про аналогічне рішення повідомили й у Голландії.

Для більшості українських збірних з ігрових видів спорту виступ на континентальних першостях — це більше виняток, ніж закономірність. Проте є в нашій державі колектив, який за всі роки незалежності не пропустив ще жодного чемпіонату Європи. У грудні жіноча гандбольна збірна гратиме вже на 11–му Євро поспіль.

Лідеркою нинішнього складу «синьо–жовтих» без сумніву можна назвати Вікторію Борщенко. 26–річна уродженка Херсона, яку на минулому ЧЄ кілька разів нагороджували титулом «найкращий гравець матчу», і тепер веде за собою колектив. У відборі до ЧЄ–2012 гравчиня волгоградського «Динамо» стала найрезультативнішою в збірній України, закинувши 35 м’ячів. А своєму клубу допомогла виграти титул чемпіона Росії.

Зазвичай у сезон відпусток легіонерки хоч на кілька тижнів намагаються зазирнути на Батьківщину. Тут кореспондент «УМ» і розшукав зірку українського гандболу. До речі, як і відомі футболісти — Кантона, Бекхем, Роналдо, Шевченко, Віка грає в збірній під сьомим номером.

Якщо спортивна Україна чекає перемог від футболістів як подвигу, то звитяги нашої жіночої команди шаблісток останнім часом сприймаються як буденність. У день, коли підопічні Олега Блохіна не змогли подолати груповий етап Євро, українська четвірка в складі Ольги Харлан, Олени Хомрової, Олени Жовнір та Галини Пундик змагалася за золоті нагороди чемпіонату Європи, який учора завершився в італійському місті Ліньяно.

Щоб окремі команди, знаючи результати суперників, не «байдикували» в останньому матчі групового раунду, всі поєдинки цього етапу УЄФА проводить в один час. Однак проти «міжсобойчиків», на кшталт того, який організували данці та шведи на чемпіонаті Європи 2004 року, топлячи конкурентів з Італії, дієвих механізмів немає. Відтак уберегтися від «договірних» халеп можна хіба що покладаючись на негласні принципи чесної гри та взаємоповаги.

Одразу після жеребкування фінальної частини Євро–2012 квартет А назвали найслабшим, а першому сіяному — збірній Росії — заздалегідь віддали перемогу в ньому. А коли підопічні Діка Адвоката підтвердили свій клас у стартовому поєдинку з чеською командою, увігнавши у ворота переможця Ліги чемпіонів Петера Чеха чотири м’ячі, росіян узагалі записали до числа головних претендентів на Кубок Анрі Делоне. Деякі російські ЗМІ назвали своїх футболістів «академіками з ціпками». Проте, як виявилося, феєрія в матчі з чехами стала лебединою піснею цієї збірної, складеної переважно з ветеранів — героїв ЧЄ–2008.

На європейській першості з фехтування, що минулого тижня почалася в італійському місті Ліньяно, українські спортсмени вже здобули дві нагороди. У індивідуальному турнірі шаблісток уже третій у кар’єрі євротитул виборола Ольга Харлан. Після перемоги в 2009 році у Пловдиві наша олімпійська чемпіонка другий рік поспіль тріумфує на ЧЄ. У фіналі в Ліньяно представниця Миколаєва в напруженій боротьбі здолала гречанку Вассиліку Вугіуку — 15:14, яка вибила із медальної боротьби лідера світового рейтингу — росіянку Софію Велику.