Про смерть Івана Плюща Олександр Зінченко, історик та журналіст, написав у своєму Фейсбуці так: «Пішла епоха. З ВАЮ (Віктором Ющенком. — Авт.) з минулого року намовляли Івана Степановича записати довге інтерв’ю. Не схотів, узяв усе з собою».
Кабінет Міністрів учора ухвалив рішення про інженерно-технічне облаштування державного кордону з Росією. Про це повідомив міністр Кабміну Остап Семерак, відмовившись оприлюднити для ЗМІ суть цього документу — мовляв, постанова йде під грифом «таємно».
«УДАРівці» можуть зітхнути з полегшенням: Петро Порошенко призначив Віталія Кличка головою Київської міської держадміністрації. Цікава деталь: першою новину поширила прес-служба «УДАРу», наголосивши на тому, що Президент підписав відповідний указ у своєму кабінеті в присутності самого Кличка. Так і хочеться додати: і під його тиском, що, власне, недалеке від правди.
У понеділок ввечері на сході почалися широкомасштабні перемовини. У будівлі контрольованої сепаратистами Донецької облдержадміністрації стіл був не круглий, хоча контингент переговорників це передбачав. З одного боку П-подібного столу сиділи другий Президент України Леонід Кучма; представниця чинного глави ОБСЄ, швейцарська дипломатка Хайді Тальявіні; посол Росії в Україні Михайло Зурабов; нардеп від Партії регіонів Нестор Шуфрич і... виразний провідник політики Путіна в Україні, екс-глава адміністрації Президента Кучми, а нині — лідер руху «Український вибір» Віктор Медведчук.
Якщо використовувати шаблон, відомий ще з часів плівок Мельниченка, то минулої суботи в Києві люди, «схожі на людей iз Партiї регiонiв», зібралися на партз’їзд i започаткували політичну силу, також вельми схожу на Партiю регiонiв. Навіть назвою. «Партія розвитку України» — ось що вийшло в отців-засновників.
На третій сесії Київрада допризначала своїх членів на керівні посади. Тепер містянам уже нічого не бракує для повного щастя. Лишається радіти життю і власному вибору, зробленому 25 травня. Але про це — вже пізно, а про те, куди заведе столицю нова Київрада, — ще зарано. На сьогодні відомо про таке.
Представляючи в Раді тоді ще кандидата на посаду Генпрокурора Віталія Ярему, Президент Петро Порошенко сказав депутатам: якщо ті підтримають його висуванця, «сьогоднішній день стане чорним для всієї української злочинності, як організованої, так і не дуже». Стосовно чорного дня, то поживемо — побачимо (адже Ярему таки призначили 329 голосами «за»).
Ще півроку тому ніхто не повірив би, що війна, бомбардування, танки на вулицях міст, біженці, що тікають від цього жаху, стануть українськими реаліями. Ба, навіть перейдуть у розряд буденних явищ на кшталт «вісті з фронтів». Звісно, що людина звикає до будь-чого, навіть до кровопролиття. Звикає, але не змиряється.
Епопея з розпуском парламенту триває. Як вiдомо, з усіх конституційних шляхів «перезапуску» Ради нардепи вибрали не цілком продуктивний варіант, заговоривши про саморозпуск. Непродуктивний він тому, що в переліку підстав для призначення нових виборів ВР такої мотивації нема.
Говорили — балакали, а як сіли за пульти для голосування — провалили перевибори. Це про наших народних депутатів, які так палко прагнуть «перезавантаження» Ради, що роблять усе можливе, аби воно не відбулося. Не всі, звісно, але більшість. Та сама ситуативна більшість, яка, зокрема, провалила й учорашнє голосування за призначення перевиборів.
