Сергій Шахов: «Західні кордони достатньо надійні, черга — за східними»

20.06.2014
Сергій Шахов: «Західні кордони достатньо надійні, черга — за східними»

Сергій Шахов.

Ще півроку тому ніхто не повірив би, що війна, бомбардування, танки на вулицях міст, біженці, що тікають від цього жаху, стануть українськими реаліями. Ба, навіть перейдуть у розряд буденних явищ на кшталт «вісті з фронтів». Звісно, що людина звикає до будь-чого, навіть до кровопролиття. Звикає, але не змиряється. І не припиняє зусиль, аби відновити мирний статус-кво. Сергій Шахов — луганчанин, політик і бізнесмен, голова ВО «Народна довіра» — вносить свою лепту у врегулювання південно-східної кризи. Про це — в розмові з кореспондентом «УМ».
«Практика антитерористичних дій передусім передбачає відокремлення жертв від терористів»

— Пане Сергію, як ви оцінюєте стан справ на Луганщині на середину червня?

— Ми бачимо, що ситуація поступово змінюється на користь України. Все більше населених пунктів переходять під контроль АТО, терористи відступають. Йде відновлення державного кордону. Саме це надає оптимізму Президенту Петрові Порошенко, який запевняє у скорому завершенні бойових дій. Вважаю, що це цілком можливо, за цим прогнозом стоїть професійний розрахунок. Проте ситуація складна, адже Росія у будь-який час може збільшити допомогу сепаратистам, та взагалі сценарій введення російських військ, на жаль, іще не відкинуто.

— В ефірі «5-го каналу» ви говорили про те, що підтримуєте ідею Коломойського щодо зведення стіни довкола українсько-російського кордону і навіть готові взяти участь у цьому проекті. Та чи не запізно це робити, адже на сході орудують уже безліч груп сепаратистів?

— Це робити ніколи не пізно. Адже така стіна перекриває комунікації сепаратистам, ізолює їх. Ворогів спочатку оточують, а потім знищують. І стіна має зробити функцію відсічі від баз у Росії.

— Скептики, котрі виступають проти такої стіни, говорять, що вона стримає, в кращому разі, окремих диверсантів, але впаде під натиском танків та БТРів. Прокоментуйте це, будь ласка.

— Ніяка стіна не втримає наступу сучасної армії. Пряма інтервенція Росії в Луганську та Донецьку область ще не відбулася. Тут уже треба робити не стіну, а УРи, укріплені райони. Проте УРи — поганий захід проти терористів та диверсантів, а на Луганщині зараз якраз терористи. Що робить стіна? Не дає пройти каравану зі зброєю та наркотиками, не дає вивезти полонених і захоплених дітей. Така практика світова. Наприклад, кордон між США і Мексикою, Фінляндією та Росією. До речі, українські західні кордони достатньо надійні. Вони не раз ставали на шляху терористів та контрабанди. Тепер черга східних кордонів.

— Ви також виступаєте за відкриття двох «коридорів» — для біженців і для росіян, які погодяться залишати нашу землю. Але чи правильно відпускати вбивць без покарання?

— Так, я виступаю за два коридори для мирного населення. Перший — в Україну, а другий — у Росію. Вважаю, що держава повинна допомагати людям, що не зі своєї вини опинилися у зоні бойових дій. Більше того, вона має допомагати громадянам, навіть якщо вони вирішили покинути Україну та жити в Росії. Це європейській підхід, такі програми працювали у країнах Прибалтики. Там люди, які хотіли повернутися жити в Росію, одержували компенсацію за житло, переїзд. Витрати держав, до речі, потім окупилися. Після від’їзду громадян до Росії у Прибалтиці почався житловий бум, а тому ціни на житло піднялися в декілька разів. Якщо через цей коридор вийдуть бойовики, то це не так уже і погано. Практика антитерористичних дій передусім передбачає відокремлення жертв від терористів. Якщо терористи покинуть нашу землю, то це вже перемога. Щодо покарання, то воно може настати пізніше, коли українські громадяни опиняться в безпеці. Адже так чи інакше діям терористів буде надана правова оцінка, їх дані мають надійти в Інтерпол та інші міжнародні організації. Якщо вони вчинили злочин, але їм вдалося покинути Україну, то це не означає, що для них усе закінчилося.

«Я не став би розуміти під воєнним станом лише диктат військових»

— Щодо біженців. Чи існує на сьогодні статистика щодо їх кількості, кількості вбитих і поранених та кількості зруйнованого житла?

— Статистики біженців точно не існує, бо зараз нема статусу біженців на законодавчому рівні. Люди, які зараз покидають зони бойових дій, юридично не біженці. Тобто вони не можуть розраховувати на допомогу і захист держави. Проте цих людей активно захищають волонтери й доброчинні організації. Зараз я поширюю у Луганській області інформацію, де і на яких умовах організації і влада західних областей можуть прийняти тих, хто покидає зону бойових дій. Людей розміщують по гуртожитках, беруть на квартири, виділяють місця в пансіонатах, селять до фермерів. Три дні тому я провів «круглий стіл» у Луцьку. Так от, Волинь відразу готова прийняти 1500 громадян із Луганщини. І не просто розташувати — людям дають роботу, допомагають налагодити бізнес. Як бачимо, нація єднається перед загальною бідою. Хоча я точно знаю, що більшість людей бояться їхати на захід України, бо їх залякує російська пропаганда. А я розповсюджую інформацію, що їхні жахи даремні, що там їхнi сім’ї зустрінуть зі щирим серцем.

— Що, на вашу думку, влада має зробити для них передусім?

— По-перше, надати їм статус біженців і на центральному рівні затвердити програму допомоги цим людям. Волонтери та місцева влада роблять багато, проте їх зусиль не вистачає. Я бачив, як ці волонтери не сплять ночами, а люди, що приїжджають, перебувають у шоковому стані. По-друге, цих людей потрібно ставити на облік, щоб вони мали можливість отримувати пенсії, здавати дітей до шкіл і дитячих садочків, звертатися у лікарні. А це значить, що місцева влада має одержувати на біженців додаткові кошти. І чим більше біженців влаштує, тим більше коштів отримає. По-третє, людям, що під час АТО позбавилися житла, необхідно це житло надати. Частково це можна зробити, якщо викупити помешкання у тих, хто вирішив їхати жити до Росії. Але це житло треба викуповувати у власників, а не захоплювати його. Зараз це житло коштує дуже мало, але після закінчення бойових дій ціна почне рости. Чим швидше держава викупить цю житлову площу, тим менше затрат понесе.

— Яким чином вирішенню наявних проблем посприяв би воєнний стан?

— Воєнний стан допомагає навести в регіоні порядок. Воєннi дії йдуть, а воєнного стану нема. Але я не став би розуміти під воєнним станом лише диктат військових. Потрібно до цього стану долучати керівників області, щоб вони відповідали за стан речей у регіоні, а не чекали, поки військові відновлять їхню владу своєю кров’ю. Для цього «губернаторам» треба надати більше повноважень. Вони мають рятувати людей, мобілізувати їх на боротьбу з терористами, відновлювати мирне життя на звільнених територіях. Тобто влада повинна працювати в екстреному режимі, а не чекати, поки АТО закінчиться.

— Введення воєнного стану на сході унеможливить проведення виборів у регіоні. Тим часом Верховна Рада стоїть на порозі свого «перезавантаження». Що, на вашу думку, є більшим пріоритетом — проголошення воєнного стану чи проведення парламентських та місцевих виборів?

— Воєнний стан вводиться не на весь час, а на час бойових дій. Які вибори можна робити під час бойових дій? Хто взагалі такі вибори визнає? Так що одне не виключає інше.

— Петро Порошенко у своїй інавгураційній промові окремо зупинився на необхідності проведення місцевих виборів на сході, позаяк вони забезпечать у регіоні легітимну владу, з якою вже вестиме переговори офіційний Київ. Ви вірите у те, що такі вибори і така влада сприятимуть припиненню війни?

— Я підтримую Петра Порошенка, але маю додати, що якщо в регіоні є терористи, то це зірве вибори, бо терористи прийшли саме зірвати демократичні процеси в області. Треба зробити так, щоб громадяни на виборах не боялися зробити свій вибір, інакше терористи примусять багато людей голосувати проти України.

«Серед тих, кого було мобілізовано ЛНР, є багато людей, які бажають скласти зброю»

— Як би ви охарактеризували ворога, з яким доводиться мати справу? Дмитро Тимчук iз групи «Інформаційний спротив» днями проаналізував, що на Луганщині діють три види терористів: проросійськи налаштовані громадяни, криміналітет та найманці з Росії. Чи погоджуєтеся ви з такою класифікацією і яку з груп вважаєте найбільш небезпечною?

— Я б до тих груп добавив ще дві: чеченці та насильно мобілізовані мешканці області. Що стосується чеченців, то вони є чимось середнім між найманцями та криміналом. Вони не просто вбивають за гроші, а бажають залишитися і «кришувати» бізнес. А от серед тих, кого було мобілізовано ЛНР, є багато людей, які бажають скласти зброю, проте зараз це зробити не можуть, бо їм вистрелять у спину. Найбільш небезпечні ті, хто пов’язаний з криміналом, бо вони не мають жодних моральних гальм. Тому вони найбільш небезпечні для мирного населення. Для військових дій найбільш небезпечні ті особи, що мають бойовий досвід в інших збройних конфліктах. Адже українська армія має ще мало воєнного досвіду.

— Наскільки глибокими є протиріччя всередині керівництва так званої «ЛНР», і як їх можна використати в інтересах припинення війни?

— Протиріч там багато. Є протиріччя між політиками та кримінальними елементами, є протиріччя між самими політиками, бо вони бачать майбутнє дуже по-рiзному, і є протиріччя між криміналом. Наприклад, між місцевим криміналом і чеченцями. Все це може бути використано, але з цим треба працювати.

— Ваша організація «Народна довіра» започаткувала низку «круглих столів». Наскільки успішною була ініціатива? Підбийте проміжні підсумки.

— Так, ініціатива виявилася дуже успішною. Ми першими розпочали цей проект, та нас почали копіювати багато політичних сил. Зокрема, Юлія Тимошенко спробувала такий формат у своїй передвиборчій кампанії, але в неї, як і в багатьох інших, нічого не вийшло. Чому? Бо зараз багато хто хоче говорити, а небагато хто хоче слухати. А ми слухаємо. І ми почули, що зараз громадяни сприймають дійсність краще, ніж більшість політиків, а тому вимагають відновити зруйноване Януковичем місцеве самоврядування. Зараз iде робота над проектами, що мають зближувати регіони, відновити між ними стосунки. Багато людей мають бажання будувати нову країну, але стара політична система не дає такої можливості. А ми надали людям такий формат, тому нас дуже позитивно сприймають у кожному регіоні.

— Відомо, що ви передавали для харківських прикордонників комплекти бронежилетів та касок. Хтось iз бізнесменів приєднався до вашої гуманітарної місії?

— Бронежилети та каски ми передавали не тільки для харківських прикордонників, а й для чернігівських та інших військових. Багато бізнесменів та простих людей почали брати з нас приклад. Але я не очолюю цей рух, а, швидше, координую. Багато людей звертаються до мене по інформацію, як і кому можна допомогти. Я цю інформацію надаю, а далі вони самі обирають частину та обсяги допомоги.

— Яким у цілому є ваш план iз врегулювання східної кризи? Назвіть його основні пункти.

— Перше, необхідно вводити воєнний стан там, де йдуть воєнні дії. Це означає, що людей потрібно з цих місць евакуювати. Тому другий пункт: створення «зелених коридорів», що виведуть людей iз небезпеки. Третій пункт: надання тим, хто виходить iз цих коридорів, статусу біженців, допомоги від держави, а також надання пільг тим, хто допомагає біженцям. Четвертий пункт: надання «губернаторам» областей, де війна, більших повноважень під час воєнного стану разом iз більшою відповідальністю за стан справ у регіоні. П’ятий пункт: запросити всіх керівників областей, де проходить АТО, до створення плану соціально-економічного розвитку і переходу до мирного життя.