Уже на відльоті, в аеропорту міста Момбаса, кореспонденту «УМ» удалося поспілкуватися з командою «Фаїни». Треба сказати, що, попри важку втому, яка відбилася на їхніх обличчях, моряки не виглядали зламаними і приниженими. Навпаки, на оточуючих вони дивилися гордо, жартували й охоче розповідали про те, що з ними сталося. Їм немає в чому собі дорікнути: у полоні вони поводилися гідно, згори вниз дивилися на своїх захопників, намагалися поводитися з ними, як із дуже старими людьми або малими дітьми, — не дратували, не провокували, не велися на їхні провокації, які часто траплялися. Вони лікували своїх захопників і наприкінці, вже на «прощання», навіть пекли їм оладки. Попри те, що часом відчай застилав очі, завжди гору брала надія. Розповідь про те, що не прочитаєш у пригодницьких книжках і не побачиш у голлівудських фільмах, — про полон у сомалійських піратів — від другого помічника капітана Олександра Присухи та старшого механіка Олексія Хархалупа.

Учора вранці в аеропорту «Бориспіль» було людніше і якось урочисто, був Президент Віктор Ющенко. Тут чекали героїв стрічок новин і телесюжетів, героїв, які витримали чотиримісячний піратський полон, у важких умовах, під загрозою смерті зберігши не лише життя своє і товаришів, а й гідність. Це були моряки з «Фаїни». Для кожного з них восьмигодинний переліт із далекої Африки видався, напевно, вічністю, адже найважливіша мить була не тоді, під дулами автоматів, не позавчора, коли вони нарешті кидали швартові у кенійському порту Момбаса, а саме ця, коли ще нагорі трапа літака помічаєш у натовпі внизу такі знайомі й рідні очі... Сльози, обійми, цілий світ терпляче почекає обіч. Чотири місяці чекання, віри, зневіри і знов надії — це все було не марно, вони знають це, вони на це заслужили.
Поневіряння «Фаїни» скінчилися, але не скінчилася її історія — новий український екіпаж прилетів до Момбаси спеціально виділеним «президентським» літаком, який забрав старий екіпаж додому. Це теж українці, вони поведуть судно далі. Нехай надалі йому буде не лише сім футів під кілем, а й шлях, чистий від негідників. А ми розповімо вам про фінальний заплив минулого вже рейсу «Фаїни», про рифи, які були навколо.

Учора вранці світ облетіла звістка: вантажний корабель «Фаїна», найрезонансніше викрадення сомалійських піратів, звільнено. Отримавши викуп, захопники поступово залишили судно, на якому з 25 вересня минулого року, понад три місяці, тримали у заручниках екіпаж: 17 моряків з України, трьох — з Росії і одного — із Латвії. Пірати отримали викуп, який так довго виторговували і який хоч і менший того, що вони хотіли, та все ж практично безпрецедентний — 3,2 мільйона доларів. А моряки почали готувати до відплиття в найближчий порт багатостраждальну «Фаїну», вантажену важкою зброєю, яку Україна продала Кенії.
На Батьківщині їх уже привітав Президент Віктор Ющенко, а заодно подякував українській розвідці, яка доклала немалі зусилля для звільнення моряків. Не будучи забобонними, ми все ж нічого не говоритимемо, аж поки наші співвітчизники не ступлять на рідну землю. Однак сама історія з «Фаїною» та її звільненням стала такою гучною і показовою, що дозволимо собі нагадати, як усе було.

У самому центрі Львова ніким незнана у націоналістичних колах громадська організація «Львівський молодіжний конгломерат» планує сьогодні провести акцію «Помста Путіну». Якщо вірити анонсам, котрі поширені низкою інтернет–видань, члени цієї організації збиратимуть підписи львів’ян під зверненням до російського прем’єра Путіна.

Україна нарешті побачила газовий контракт, який від її імені підписала в Москві Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Спочатку з текстом документа ознайомився секретаріат Президента, а потім три з п’яти підписаних із «Газпромом» угод з’явилися в інтернеті, де їх може прочитати кожен охочий.

«Газова війна» — за крок до мирного договору. Залишилося зовсім небагато часу, аби країна проаналізувала заанонсовані документи та побачила, чим усе–таки закінчилося тривале протистояння з газово–державним монстром Росії — завойованими позиціями чи більш–менш почесною капітуляцією?
Станом на вчора, коли цей номер «УМ» готувався до друку, експерти та політики могли тільки вгадувати, про що ж домовилися під покровом ночі з суботи на неділю два прем’єр–міністри — український та російський. Цілком імовірно, що остаточну крапку в Москві так і не поставили, а спільна заява Тимошенко—Путіна про 20–відсоткову знижку на газ для України від «середньоєвропейської» ціни, якої не існує в природі, — не більше, ніж затягування часу. До моменту, коли одна сторона може продемонструвати другій достатньо вагомих козирів.

Чи домовляться сьогодні Володимир Путін з Юлією Тимошенко — не відомо, але Європейський Союз дуже сподівається, що рішення щодо постачання «блакитного палива» до Європи нарешті ухвалять. Аби російській та українській сторонам було легше домовитися, Євросоюз готовий направити на цю зустріч до Москви делегацію високого рівня. Про це заявив журналістам у Брюсселі представник виконавчої влади Єврокомісії Йоханнес Лайтенбергер. На його думку, газова дискусія стосовно постачання російського газу в країни Європи через українські транзитні шляхи і так затягнулася, тому представники країн ЄС планують своєю присутністю на сьогоднішніх газових переговорах підштовхнути дві сторони до прийняття рішення. Як заявив представник ЄС, його керівництво готове звернутися до міністра енергетики Чехії Мартіна Рімана і європейського комісара Андріса Пієбалгса з проханням узяти участь у російсько–українських газових переговорах. «Але за умови, що російський і український керівники будуть цілковито брати участь у ній і мати мандати на ухвалення довгострокового рішення проблем», — наголосив Лайтенбергер.

Учора стартувало пікетування генконсульства Росії у Львові. Безстрокову акцію проводить громадський комітет «Українська дія», котрий об’єднав понад 15 організацій національно–демократичного спрямування. «Ми готові залучати до акції всіх небайдужих», — кажуть організатори.

Уранці 13 січня, коли російські високопосадовці переконували громадськість у буцімто незадовільному технічному стані української газотранспортної системи, у РФ трапився потужний вибух на магістральному газогоні Ямал—Єлець.