Вищий представницько–виконавчий орган кримських татар — Меджліс — продовжує, відштовхуючись від реалій окупаційного Криму, ухвалювати контраверсійні заходи. Себто одночасно наступати на горло власнiй пісні, делегувавши своїх представників у місцеву владу, та ініціювати проведення референдуму щодо статусу Криму. Утім які питання будуть винесені на референдум і чи будуть вони поставлені руба, Меджліс ще не визначився.

Минулого тижня довелося двічі перетинати пункт пропуску в Чонгарі, який нині розділяє материкову Україну та Кримський півострів. На цю дворазову процедуру перетину мілітаризованого кордону згаяли щонайменше годин шість. Враження, зауважу, не з приємних. До того ж виникає відчуття, що потрапив не в «Контрольований прикордонний район», на що вказував придорожній попереджувальний знак, а в такий собі район типових військових навчань.

Ймовірно, сьогодні на своєму черговому засіданні 33 члени Меджлісу на чолі зi згорьованим Рефатом Чубаровим (учора він поховав батька) визначать, кому з них доведеться представляти інтереси народу в уряді й парламенті самопроголошеної Республіки Крим. Ці нові призначення вже завтра може ухвалити на сесії колишня Верховна, а нині — Державна рада Криму.

Учора на пропозицію «УДАРівки» Ірини Геращенко народні депутати вшанували хвилиною мовчання прапорщика Сергія Кокуріна, який загинув від рук окупантів в українському Криму.

У захоплених українських військових частинах у Криму офіцери російського Чорноморського флоту відкрито вербують людей. Принаймні про це розповіли «УМ» виконуючий обов’язки командира Бахчисарайського автобатальйону підполковник Сергій Гундер і заступник командира бригади надводних кораблів ВМСУ в Новоозерному капітан 2–го рангу С. (прізвище попросив не називати через погрози щодо його родини з боку місцевих «дружинників»).

Попри першу кров і першу загибель українського військовослужбовця в Криму, протистояння з російськими інтервентами вчора повернулося, якщо можна так висловитись, у «звичну колію»: без збройного опору з нашого боку, з поступовим витисканням українських вояків із їхніх частин і гарнізонів.

Спочатку про історичне, фронтове, минуле: у 1944—1945 бійці Радянської армії, як відомо, удостоїлись медалей за визволення чи взяття тієї чи іншої європейської столиці чи міста. Зокрема, існували медалі «За визволення Праги», «За визволення Варшави» і «За визволення Бєлграда» (все решта «за взяття» — Берліна, Будапешта, Відня і Кенінсберга).

Принаймні на момент написання цих рядків, коли під стінами Головного управління МВС на вулиці Богдана Хмельницького в Сімферополі проходила акція протесту проти викрадення людей із початку анексії Криму, цифра була саме такою.

Велелюдне прощання за мусульманськими канонами з кримським татарином Решатом Аметовим відбулося вчора на центральному сімферопольському кладовища «Абдал». Тіло 38–річного батька трьох дітей (найменшому — всього декілька місяців) знайшли в полі біля села Земляничне Білогірського району 16 березня.

На той час, коли писалися ці рядки, кримські сепаратисти в особі «прем’єра» Аксьонова, «спікера» розпущеної ВР АРК Константинова, його заступника Цекова та мера Севастополя Чалого вже, мабуть, отримували подальші «цінні вказівки» від своїх давніх наставників у кремлівських кабінетах.