«Що буде після смерті?» — це питання цікавило ще первісних людей. Вони клали в могили одноплеменців оздоблені особливими орнаментами обереги, посуд із напоями, золото, а поховання посипали червоною вохрою, вірячи, що це допоможе померлим у потойбіччі.

Благовіщення — одне із 12 основних церковних свят, третє за значенням після Великодня і Різдва. Відзначається за дев’ять місяців до Різдва. Це радісне тихе свято з року в рік нагадує віруючим про добру новину, принесену ангелом–вісником понад дві тисячі років тому: Бог із людьми, Він не забуває про них і дарує їм свого наймилішого Сина. Саме відтоді почалася нова ера люд­ства. Скромна Марія, на противагу лукавій Єві, відповіла на дивне повідомлення ангела: «Я слугиня Господня, нехай буде мені по твойому слові». І встановила точку відліку іншої історії — виходу назустріч Воскресінню.

Зарубані сокирами старенькі дідусі, спалені живцем у школах молоденькі вчительки зі Східної України, криниці, закидані мертвими немовлятами — ось усталений образ «звірств бандерівців», створюваний упродовж десятиліть радянськими літераторами. Наклади їхніх книжок перевищували сотні тисяч, за їхніми сценаріями знімали фільми. Факти для своїх творів письменники черпали з власної фантазії та з протоколів допитів захоплених у полон вояків УПА (під час вибивання «свідчень» під тортурами свою фантазію виявляли вже слідчі). А також із реальних злочинів, вчинених у західноукраїнських селах. Звісно ж, ніколи не згадувалося, що злочинці в оздоблених тризубами формах мали посвідчення працівників НКВС. І їхнім завданням було скомпрометувати український визвольний рух в очах місцевого населення.

Розсекретити, вивчити та оприлюднити архівні документи, пов’язані з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні Державний комітет архівів повинен, згідно з указом Президента від 23 січня цього року. Про виконання указу на позавчорашній прес–конференції розповіли працівники архівної галузі. Голова Держкомітету архівів Ольга Гінзбург запевнила, що архівні установи України розсекретили всі відповідні документи ще до появи указу Президента.

Завтра відсвяткуємо Масницю і, за традицією, на 40 днів маємо забути про вареники з сиром і сметаною, про масло, м’ясо і яйця. А також про танці, гучні співи і брутальну лайку. В одній з веснянок співається від імені хлопців: «А ти, моя Масляна, воротися — м’ясоїд пройшов — не женився!». Колишні хлопці тривожилися, бо в піст не можна одружуватися. А одруженим не годиться «виконувати подружній обов’язок». Це щоб земні насолоди не відволікали від головного: міркувань про сенс життя. Піст без молитви шкідливий: він лише живитиме гордощі й дратівливість. Під час Великого посту, як правило, люди звертають більше уваги на доброчинність. Допомагають бідним, сиротам, неповносправним. На початку посту слід обов’язково висповідатися і причаститися. Сповіді передує покаяння. Богослови пояснюють, що покаятись — означає збагнути, що добро сильніше від зла, і перейти від негативного сприйняття життя до позитивного.

Стрітення Господнє — одне з дванадцяти найбільших свят православ’я. Воно відзначається на 40 день після Різдва, в пам’ять про те, як Марія з Йосифом принесли семитижневого первістка Ісуса до Єрусалимського храму для посвячення Богові. Цього дня віруючі йдуть до церкви, яка єднає їх духовно з Єрусалимським храмом. Саме там понад дві тисячі років тому праведний Симеон узяв на руки Немовля, у приході Якого свого часу засумнівався.

За митрополита Кирила проголосували 508 із 702 вибор­ців Помісного собору РПЦ. У вівторок увечері в храмі Христа Спасителя відбулося наречення новообраного патріарха. При цьому, як передає Інтерфакс, глава найстаршої серед кафедр Московської патріархії — Київської митрополії — Володимир (Сабодан), за традицією, запитав обранця: «Преосвященний Кириле, Помісний собор обрав тебе Патріархом Московським і всієї Русі. Чи приймаєш ти це обрання?». Той відповів ствердно. Митрополит Київський, до речі, проголосував за Кирила.

Сьогодні в Москві розпочався Помісний собор Російської церкви. До міста прибули понад 700 делегатів — священиків та дяків, монахів, мирян та ще чимало гостей із різних країн. У неділю на соборі архієрейському, таємно проголосувавши, 198 делегатів визначили трьох основних претендентів на патріарший престол. Найбільше владичих симпатій, аж 97, — у місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила (Гундяєва). Набагато менше — у митрополита Калузького і Боровського Климента, і всього 16 — у третього кандидата, білоруського екзарха Філарета. Всього ж кандидатів було 14. Наш київський митрополит Володимир, попри його суворе попередження, аби за нього не голосували, отримав–таки 10 голосів, передає Релігійно–інформаційна служба України. Нині надвечір або завтра з цих кандидатів мають остаточно обрати московського патріарха. До речі, Помісний собор має право додати до трьох переможців ще якогось кандидата. 1 лютого запланована інтронізація новообраного предстоятеля Російської православної церкви.

Учора в Україні відзначили 80–річчя патріарха Філарета — предстоятеля найбільшої християнської спільноти — Української православної церкви (Київського патріархату). Президент України взяв участь в урочистій академії і у своєму привітанні побажав Патріархові, щоб його «пастирська мудрість і надалі слугувала духовному й національному відро­дженню України, зміцненню порозуміння, міжконфесійного миру та злагоди в суспільстві».

День Соборності в столиці Галичини відзначають урочисто, але без зайвого пафосу: гроші відверто економлять. Прелюдією до свята стало прибирання могил та пам’ятників видатним дiячам УНР i ЗУНР, похованим на Львівщині. Як розповів «УМ» начальник управління сім’ї та молоді Львівської облдержадміністрації Андрій Рожнятовський, «ми насамперед намагались змінити підхід до подібних урочистостей, бо ж Україну треба любити не на словах. Саме тому ми зібрали представників тридцяти громадських організацій Львівщини і попросили зосередитись не на урочистих дефілядах, а насамперед на похованнях героїв, які вірою і правдою виборювали незалежність і цілісність України. І люди справді перейнялися, бо ж не годиться, коли могили й пам’ятники припадають снігом, і нема кому свічку запалити».