Фракція Блоку Юлії Тимошенко знову ініціює скликання позачергової сесії Верховної Ради. Засідання має відбутися 21 серпня. Про це, посилаючись на свої джерела, повідомила агенція УНІАН.

Росія знову братиме участь у виборах українського Президента. Це було очевидно і раніше. Але мало хто сподівався, що Кремлю вистачить нахабності заявити про це прямо. Президент РФ Дмитро Медведєв у зверненні, записаному в Сочі, сказав без еківоків: Росія чекає зміни стосунків з Україною після майбутніх виборів. Він висловив незадоволення позицією України щодо Чорноморського флоту, розкритикував переговори Києва з Євросоюзом щодо реконструкції газотранспортної системи та поставок газу, причепився до оцінок історії та мовної політики. Заява Медведєва засвідчила: Росія досі не сприймає незалежної України. На виборах–2010 Кремль матиме власних кандидатів і сподівається, що вони виконуватимуть волю Путіна–Медведєва. Вимоги озвучені, і низка потенційних ставлеників — Янукович, Симоненко, Яценюк, Вітренко — вже козирнули у відповідь...

Провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Олександр Палій робить висновок: Росія не пробачила ляпаса, який отримала в 2004 році, коли на виборах переміг Віктор Ющенко. Тепер вона прагне реваншу.

Біля містечка Зборів на Тернопільщині 18 серпня 1649 року відбулася грандіозна битва між козацьким військом під проводом Богдана Хмельницького та армією польського короля Яна II Казимира. Перемога козаків примусила тоді короля Речі Посполитої підписати історичну Зборівську угоду, згідно з якою вперше за 300 років після падіння Галицько–Волинського князівства було, по суті, відновлено Українську державу. Як написано в одній з історичних хронік, ця угода «заклала камінь заснування нової епохи українського народу». Відновлена Зборівським договором Українська козацька держава під назвою Гетьманщина проіснувала, на жаль, лише до 1764 року, коли російська імператриця Катерина ІІ скасувала гетьманство. Однак вона ввійшла в історію як держава нового типу, бо, за висновком істориків, мала чітко виражений республіканський характер, була, по суті, козацькою християнською республікою.

Соціологічні служби та центри активно досліджують політичні настрої громадян напередодні виборчої кампанії. На жаль, хвороба попередніх «великих перегонів» дається взнаки й нині: подекуди виринають абсолютно неправдоподібні рейтинги. Як повідомила вчора на прес–конференції у «Главред–медіа» голова правління Інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка Ольга Балакірєва, псевдорейтинги стали ознаками того, що насправді передвиборча кампанія вже почалась. Зокрема, минулого тижня з’явилися результати опитувань із явно завищеним показником підтримки Володимира Литвина. «Дослідники» стверджували: якщо до другого туру виборів Президента виходить Литвин і Тимошенко або ж Литвин і Янукович, то перемогу однозначно здобуває чинний Голова Верховної Ради.

В умовах штилю у великій політиці привертають увагу «розборки» серед гравців «другої» ліги, зокрема — колотнеча в таборі українських лівих, які спершу планували йти на наступні вибори єдиним «Лівим блоком», а тепер обговорюють биті горщики. Нагадаємо, днями Прогресивна соціалістична партія Наталії Вітренко заявила, що не погодиться входити до об’єднання лівих на чолі з Петром Симоненком, якщо в цьому союзі буде й лідер СПУ Олександр Мороз.

Літо в Києві — це відсутність «правлячої» верхівки. Якщо мер Черновецький прогулює роботу і впродовж усіх інших сезонів, то влітку сам його небесний патрон велить відпочивати. Решта депутатів Київради не відстає. Хоча, приміром, Віталій Кличко не почиває на лаврах, а трудиться. Щоправда, на спортивній ниві. 26 вересня лідер фракції Блоку Кличка у Київраді захищатиме титул чемпіона світу за версією WBC у бою з американцем Крісом Ареолою. Однак авторка цих рядків мусить зізнатися, що значно більше її цікавить, коли у моральний нокаут (а ще краще — у відставку) буде відправлено чинного столичного голову. Та поки що позачергові мерські вибори — не на часі. З Кличком ми говоримо про більш нагальні проблеми. І чи не найбільше з усього сказаного вражає факт, що, виявляється, штрафи за вирубані дерева складають чи не найстабільнішу частину доходів міського бюджету. Уявімо ж, скільки у Києві нищать зелених насаджень, якщо кошти за людську тупість і підлість крапають до скарбниці Черновецького з такою приємною регулярністю.