Остання хата цього чималого хутора зникла, кажуть, року дев'яностого. Сюди, у Семиротівщину, так і не підвели електрики, не було й інших цивілізаційних благ. Так радянська влада вiддячила селянам, які не схотіли вступати до колгоспу. Семиротівщина щезла з лиця землі. Лише залишки старого кладовища, фундамент, що заріс травою, та кущі хрону свідчать, що тут жили люди. Тут народився славетний художник-футурист Бурлюк.

П'ятдесят дев'ять нових вікон лише за один тиждень обновили вигляд шкіл Сумщини. Загалом, розповів на прес-конференції голова обласної державної адміністрації Павло Качур, їх уже встановлено понад чотириста. Так у регіоні триває акція «Подаруй вікно школі».

Минулий тиждень у Ромнах закінчився мітингом, що чітко позначив позиції учасників акції, яка почалася там напередодні. «Свободу Сергію Верхогляду» — написано на гаслах мирного спротиву порушенню прав людини. Сергій понад два роки перебував у камері попереднього ув’язнення. Молодого чоловіка звинуватили у вбивстві, що відбулося у січні 2005 року. Чи ж потребує він захисту?

Про масове знищення дерев повідомили мешканці села Бакша Білопільського району. Коли на місце виїхала комісія з фахівців Білопільського «Агролісгоспу» та державної інспекції з охорони навколишнього природного середовища, ситуація виявилася страшнішою, ніж передбачалося.

Події тієї ночі розвивалися за законами детективного жанру: темрява, кордон, засідка на контрабандистів... Спочатку військовослужбовці Сумського прикордонного загону та співробітники обласного управління Служби безпеки України затримали чотири гужові вози, що прямували через кордон, навантажені одягом та взуттям.

Під час Першої світової він брав участь у знаменитому Брусиловському прориві, був нагороджений двома Георгіївськими хрестами, які у Другій світовій отримали радянський аналог — орден Слави. У громадянську партизанив на рідній Полтавщині, знався з легендарним тоді Олександром Пархоменком, воював у Чапаєвській дивізії. Знову був відзначений за мужність — орденом Бойового Червоного Прапора. У Вітчизняну двічі отримав Зірку Героя, а вже після війни знаменитого партизана нагородили, окрім численних радянських нагород, Чехословацьким хрестом та хрестом Грюнвальда Польщі, італійською Золотою та Бронзовою зірками Гарібальді, медаллю «Угорський партизан»... Утім, певно, ціннішим за нагороди було те, що ще у сорок третьому один із загонів французького Опору взяв ім'я Ковпака. А в Україні, пригадують люди, ходили чутки, що Ковпак — людина молода і це — син самого Чапаєва, тому перемогти його неможливо...
...Ми придумуємо собі немало міфів, аби потім втішатися ними чи розчаровуватися. Сьогодні й сама війна, і партизанський рух, і сенс того, що відбувалося в ті роки, переглядається й ревізується. Але ще надто свіжі спогади та воєнні рубці, аби холоднокровно клацати шальками терезів: так чи не так. Надто багато українців загинуло від рук гітлерівців, аби ця тема стала для нас абстрактною. І надто живим проглядає крізь роки Сидір Ковпак, аби зробити з нього ілюстрацію до історичних схем. До речі, навіть ті, хто сьогодні переписує історію, згоджуються, що постать ця була неординарною.

План реконструкції центру Сум представлено на обговорення городян. Поки ж його презентували на архітектурній раді міста, спричинивши жваве обговорення, навіть дебати. Втім різнобачення стосується переважно змін у міському паркові — будівництво житла сприйняте більш-менш однозначно. Бо ж і справді є сенс у тому, аби в центрі та навколо нього не існувало промислової зони. Прихильно поставилися й до того, аби знести малоповерхові будинки і на їхньому місці звести сучасні споруди. А от запропонована забудова вже й так «відгризеного» стадіоном міського парку відпочинку не могла не викликати суперечок. Перевантаження запропонованими об’єктами позбавить городян такої звичної зеленої зони відпочинку. Звичайно, кафе, атракціони, спорткомплекс та стадіон для хокею на траві також потрібні, але дерев вони не замінять. Проте в центрі міста зелених насаджень поступово стає все менше. І напевне не сподобається городянам висловлена на обговоренні керівниками стадіону «Ювілейний» ідея, аби у паркові розташувати інфраструктуру, потрібну для футбольних змагань.

Створити Музей зброї у Спадщанському лісі — колисці партизанського руху Сумщини, тому самому, де народилося легендарне з'єднання Ковпака, — має намір путивльська районна влада. Як переконують спільно голова райради Олександр Винник та голова райдержадміністрації Микола Шульга, ідея цілком реальна. У час демілітаризації «зайвої» зброї у військових частинах немало.

Двадцятого травня, у день пам'яті померлих від СНІДу, у трьох сумських церквах відбудеться панахида, а на центральній площі міста — акція, організована регіональною громадською організацією людей із ВІЛ/СНІДом «Вибір» та медичними працівниками.

«Три матері є у нас, — декламують дівчатка, — Мати Божа, мати-Україна і своя мама». Декламують виразно, як і слід для гостей. Хоча власна мама для цих дітей, сиріт та позбавлених батьківського піклування, — мама-мрія.