Урочисте святкування Дня фармацевтичного працівника, яке відбулося минулого тижня в Палаці «Україна», зібрало в одній залі фахівців з усіх куточків нашої держави. Фармацевти приймали привітання від урядовців, прислухалися до оптимістичних прогнозів міністра охорони здоров'я Юрія Поляченка, радо розбирали диски iз заспокійливою музикою, що їх презентував один із виробників, танцювали на майже справжньому балу з прекрасними дамами у старовинних сукнях, сміялися над байками барона Мюнхаузена, брали у газетяра свіжий номер «Панацеї» й вишикувалися в чергу до справжнього придворного художника, який за півгодини видавав чудовий портрет вугіллям. А втім, «винуватці свята» ділилися й не вельми обнадійливими думками про сьогодення виробників, від яких без перебільшення залежить здоров'я нас із вами.

На відміну від танків, які — всім відомо — бруду не бояться, наше взуття зазвичай болісно реагує на кожне занурення в калюжу і довго відходить від прогулянки по «рідкій» землі. За особливо неприємного збігу обставин (дощ, бездоріжжя, неякісні «шузи») устілка черевиків розмокає і липне до ніг, підошва відклеюється від верху, верх втрачає модельну форму, а маленькі квіточки й камінчики, які ще вранці прикрашали дермантинову (шкіряну?) поверхню, безповоротно тонуть у багнюці. Якщо зовсім не поталанить, там же — в болотяці — залишиться ваш каблук або його більша чи менша частина. Втім зламати «шпильку» чи «посіяти» набійку, угробити супінатор чи стерти до дірок підошву можна й за сухої погоди — як то кажуть, було б тільки натхнення... Зрештою, якось дошкандибавши додому, власник скаліченого взуття або викине пару на смітник, розуміючи її «неремонтабельність», або ж понесе «калік» до шевця, сподіваючись бодай доходити в них сезон. Перед початком осені «УМ» порозпитувала майстрів про те, чи кожну пару вони беруться «реанімувати», яку ціну правлять за свою роботу і які поради у виборі взуття (на майбутнє) дають своїм клієнтам.

Деякі переконання наших бабусь та дідусів (скажімо, про те, що отруйними є гриби, які ростуть біля зміїних гнізд або ж іржавого заліза) давно уже належать до царини казок, але деякі «безпомилкові» методики з дивовижною стійкістю протрималися до наших днів. Наприклад, існує думка, що дикі тварини і равлики-павлики не торкаються до отруйних грибів. Або ж, подейкують, найкращий спосіб переконатися в безпечності грибів — кинути в окріп, де вони варяться, цибулину або срібну ложку. Якщо цибуля й ложка почорніють, значить, у каструлі «плаває» бодай один отруйний гриб, якщо «індикатори» збережуть свій колір — усе в повному порядку. Але ж насправді все це байки! Будь-хто з нас може переконатися в тому, що смертельно отруйну бліду поганку гризуть і равлики, і кролики, а в процесі приготування від неї не темнішає ані срібна ложка, ні цибулина! А от від червоноголівця і підберезника (найкращих наших грибів!) ложка відразу змінює колір! Тому працівники українського МОЗ стверджують, що ці способи розпізнавання небезпечних грибів приносять людям більше шкоди, ніж користі...

Столичні мешканці, які звикли до цілодобової роботи червоного краника у ванній, мають усі шанси наблизитися до мешканців віддалених міст, які користуються гарячою водою тільки впродовж опалювального сезону. Це станеться, якщо «Газ України» і далі обмежуватиме постачання «блакитного палива» компанії «Київенерго», «вибиваючи» таким чином борги за спожитий цього року природний газ. Два дні тому без газу залишилися 6 котелень столиці, на вчора було заплановане відключення від газопостачання ще 12 котелень. Щоправда, як повідомили «УМ» у прес-службі «Київенерго», кияни поки не відчули вiдсутнiсть гарячої води, оскільки «Житлопостаченерго» перерозподілило споживачів, чиї котельні були відімкнені, на інші, працюючі об'єкти.

Ужгородці можуть тішиться тим, що їхня землячка отримала титул віце-міні-міс на всесвітньому конкурсі краси у Бразилії. П'ятирічна Дарія — онучка керівника Ужгородської районної державної адміністрації Анатолія Колібаби, яка представляла Україну на конкурсі «Міні-міс нації», вже сьогодні увечері повернеться додому.

Телефонні дзвінки з проханням розповісти детальніше про профілактор Євмінова, «яким люди спину лікують», почали лунати в редакції «УМ» після публікації матеріалу про відкриття першого в Києві дитячого будинку сімейного типу. «Ви писали, що В'ячеслав Євмінов вручив діткам свою знамениту «дошку» і побажав, щоб у них не було сколіозу, — так зазвичай починали розмову читачі. — А ви не підкажете, як цей профiлактор працює, які хвороби допомагає лікувати? Чи може пан Євмінов чимось допомогти хворим на радикуліт чи остеохондроз?» Після –надцятого дзвінка кореспондентка «УМ» вирушила по відповіді на ці запитання до Вертебрально-оздоровчого центру Євмінова, розташованого неподалік майдану Незалежності у Києві. А заразом з'ясувала, чому в людини починає боліти спина, які продукти допомагають «нарощувати» кістки, яка їжа, навпаки, «відбирає» кальцій у хребців, завдяки чому 70-річна бабця підросла за півроку майже на 4 сантиметри, як можна тренувати свої м'язи не відходячи від робочого столу і навіть не відриваючи погляду від улюбленого «блакитного екрану»... Про це і не тільки про це ми вели розмову з президентом центру, засновником та видавцем науково-популярного журналу «Культура здоров’я», заслуженим тренером України В’ячеславом Євміновим.

«...Богом дану мені, моє серце палає...» — розливається в навушниках улюблений оксамитовий голос, перегукуючи гуркіт вулиці та цокіт підборів по мостовій. Ми з колегою з усіх сил летимо до римо-католицького костьолу святого Олександра — там уже 10 хвилин як мала початися церемонія вінчання Олександра Пономарьова... Зрештою, віддихавшись, розуміємо, що нічого не пропустили — наречена, як це завжди буває, страшенно запізнюється...

У Києві є лікарня, в якій лікарі й сестрички дають надію на життя зовсім манюсіньким діточкам, яким не пощастило народитися вчасно. Тут у великих скляних «інкубаторах» (по-науковому — кювезах) набираються сил недоношені хлопчики й дівчатка, які побачили світ не після 37-го тижня маминої вагітності, згiдно з нормою, а на 30-му, 28-му і навіть 26-му тижні. Іноді маля росте швидко, і через кілька тижнів його виписують додому, часом крихітне тільце ніяк не хоче набирати життєво необхідні кілограми, але й у тому, й іншому випадку маля може розраховувати на найкращий догляд працівників лікарні «Охматдит».
Про те, як медикам вдається виходити діточок вагою менше кілограма, чому малят годують через вену і звідки на стінах кабінетів стільки яскравих дитячих портретів, «УМ» розповіла завідуюча відділенням виходжування новонароджених лікарні «Охматдит» Світлана СТАРЕНЬКА.

«Бойові дії» під Новобогданівкою на добу «з гаком» зупинили «серед степу широкого» кримські потяги. «Укрзалізниця» в такій екстремальній ситуації виявилася зовсім безcилою, причому на екстрiм відомство списувало навіть власні «проколи». Як повідомляє наш кримський власкор Василь Садовський, коли 282-й («Сімферополь—Київ») пустили об'їзним шляхом через Херсон, начальник потяга заздалегідь замовив воду. Однак у Херсоні відмовлялися заправляти вагони, не було, мовляв, ніякої заявки, тож і води не буде. І потяг попрямував далі без обумовленого правилами добового запасу рідини. Ясна річ, ситуація викликала чимало нарікань з боку пасажирів, які не одну годину просиділи в розпечених вагонах без води. Така ж доля спiткала i пасажирiв поїзда «Севастополь—Донецьк», який через вибухи в Новобогданівці спізнився з прибуттям на 26 годин.

Малюки й старшокласники, які 1 вересня завітають перший у новому навчальному році раз до шкільного буфету, будуть здивовані відсутністю на вітрині улюбленої «перекусної» їжі у блискучій обгортці та газованих напоїв неприродно яскравих кольорів. Відповідний наказ про заборону продавати у шкільних їдальнях та буфетах продукти, які містять синтетичні барвники, ароматизатори, підсолоджувачі, підсилювачі смаку, консерванти, підписав міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко.