«Бойові дії» під Новобогданівкою на добу «з гаком» зупинили «серед степу широкого» кримські потяги. «Укрзалізниця» в такій екстремальній ситуації виявилася зовсім безcилою, причому на екстрiм відомство списувало навіть власні «проколи». Як повідомляє наш кримський власкор Василь Садовський, коли 282-й («Сімферополь—Київ») пустили об'їзним шляхом через Херсон, начальник потяга заздалегідь замовив воду. Однак у Херсоні відмовлялися заправляти вагони, не було, мовляв, ніякої заявки, тож і води не буде. І потяг попрямував далі без обумовленого правилами добового запасу рідини. Ясна річ, ситуація викликала чимало нарікань з боку пасажирів, які не одну годину просиділи в розпечених вагонах без води. Така ж доля спiткала i пасажирiв поїзда «Севастополь—Донецьк», який через вибухи в Новобогданівці спізнився з прибуттям на 26 годин.

Натягши подвійну казенну білизну та підв'язавши під черевом синю, майже матроську, робу, а зверху — ще й другу, захисного кольору, цупку, неначе азбестову...
... втиснувши в тім'ячко помаранчеву каску та озброївшись акумуляторним ліхтарем та «пелюсткою»...
... я, нарешті, побачив, на чому стоїть центральна Україна.
На глибині 280 метрів на схід від Кіровограда Україна стоїть на шарі сіро-зеленої, щільної та крихкої, схожої зовні на халву, уранової руди. З 1967 року Інгульська та Смолинська шахти занурюються в усе глибші пласти Мічурінського та Центрального уранових родовищах Кіровоградщини.
Уранова шахта «Інгульська» нічим не нагадує вугільні шахти Донбасу. Порівняння дилетантсько-поверхове, суто естетичне. Чистенько, тільки подекуди водичка дзюрчить. Спеціальна установка очищає шахтну воду до «питного» стану, перед її скиданням у річку Інгул. «Уранщики» спокійненько добувають руду за допомогою піропатронів — направлені вибухи не шкодять міцним шарам породи.
Один начальник ділянки, кажуть, мав такий хист. Брав у кожну руку шматок породи, підкидав-зважував і визначав: «Оце — багата руда, а це — бідна»...
Скільки ж треба попоратися з цією «халвою» на гірничозбагачувальному комбінаті, аби переробити сотні її тонн на грами отого самого, чим можна освітити цілі міста або знищити цілі країни. Про щось таке стосовно поетичного слова писав Володимир Маяковський — «... единого слова ради — //тысячи тонн словесной руды»...
До останнього часу низькозбагачену руду гнали до Росії в обмін на вже споряджені ТВЕЛи для атомних електростанцій. Не знаю, як буде тепер. Але чує душа — мало що зміниться.
Медики та геофізики давно помітили глибинний зв'язок покладів важких металів із національним темпераментом та здоров'ям народу, що живе на «денній» поверхні над цими покладами. Завзятість іспанців, зокрема, пов'язують із потужними шарами з'єднань ртуті та свинцю на Піренейському півострові. Отаке геологічне мічурінство виходить. Виведення нових порід людей залежно від підгрунтя.
Цікаво, чи робив хтось порівняльну статистику щільності мистецьких талантів на одиницю населеної земної площі залежно від покладів уранових руд... Бо Кіровоград з околицею, коли придивитися до історії краю, видав свого часу «на-гора» стільки корифеїв, що мимоволі замислишся. Якщо відповідні дослідні установи ще не брали цієї теми в розробку — дарую їм ідею без будь-яких претензій, заходячи до підйомної шахтної кліті.
«Глюк ауф!» — «Щасливо нагору!»

Міністерство аграраної політики прогнозує цьогорічний урожай зернових та зернобобових (з урахуванням кукурудзи) у межах 40-41 мільйона тонн, серед яких не менше 15 мільйонів тонн становитиме пшениця. Ця цифра менша минулорічної, коли збір пшениці становив 18,7 мільйона тонн.

Українці з фізичними вадами — теж достойні громадяни, варті поваги, а не жалю. Цю просту істину намагатимуться донести до нас учасники першого Всеукраїнського комплексного пробігу спортсменів із ураженням опорно-рухового апарату. Як розповіла «УМ» голова «Українського конгресу інвалідів» Ірина Крошко, стартує марафон 17 серпня у місті Саки, а фінішує у Києві — 24 серпня. Так, марафонці (а загалом їх буде 40 осіб, 12 із яких — візочники) побувають у шести областях і 14 містах України. Марафон «Тому що можу», присвячений Дню незалежності, охопить Крим, Херсонську, Миколаївську, Кіровоградську, Черкаську та Київську області. За словами пані Ірини, між містами спортсмени рухатимуться автобусами, а у населених пунктах пересуватимуться самотужки. Ночуватимуть учасники акції у готелях. Щоправда, із розміщенням виникають певні складнощі — далеко не всі готелі в Україні оснащені необхідними для інвалідів пандусами.

«Відкриваю тумбочку, а там — «павук» зі сплутаних бобінних плівок, на яких були записані пісні», — згадує свої відвідини Херсонського обласного центру народної творчості фольклорист Віктор Кисіль. За його словами, архівні аудіокасети зникають з «творчого» будинку разом iз колишніми методистами (вони забирають їх собі) або потрапляють до сміттєвого відра. Якось під час ремонту коробку із записами степових херсонських розспівів забрали мулярi. Реєстру аудіозаписів фольклорної спадщини в області немає, отож і відповідальність за її нищення чи розкрадання вельми нереальна.
У багатьох інших куточках нашої країни з піснями чинять так само. Скажімо, фольклорні записи зникли з Донецького центру народної творчості (а Донеччина, як відомо, славиться українським багатоголоссям). На Закарпатті, як і на інших прикордонних теренах, українську «музичну екзотику» вивозять іноземці, причому місцеве населення за гроші погоджується відкрити двері музейних фондів, а митники відмахуються від науковців: «Тут у кожному селі баби співають!». Утім унікальні імпровізації на трембітах, викрадені минулого року, уже не відтворити, бо виконавців немає серед живих. Про більшість пісенних «смертей» громадськість так ніколи й не дізнається, адже інформація про втрачені пісні ніде не зафіксована.

Кавун — це справді унікальний продукт: він вважається найкращим природним сечогінним засобом, адже прекрасно виводить солі й шлаки. Його нерідко рекомендують лікарі при подагрі, захворюваннях нирок, печінки, серця і шлунку. Крім того, у кавуні міститься багато заліза, тому його вводять у раціон хворих на анемію. Кажуть, що навіть корисно гризти кавунове насіння — його олія за своїми якостями нагадує мигдалеву. Але кавун корисний лише за однієї умови — якщо в ньому немає нітратів. Не секрет, що нерідко в гонитві за врожаєм підприємці «допінгують» смугасті ягоди азотними добривами.

«Зелений» сезон овочів і фруктів у розпалі, отож наїдаймося на весь наступний рік наперед! Тим більше що експерти, незважаючи на несприятливі погодні умови навесні, зазначають: голодними не залишимося, наросте усякого вдосталь. Ще й не знатимемо потім, де дівати. Чи не найбільше пощастило цьогоріч із овочами. За даними Проекту аграрного маркетингу, 2006 рік стане рекордним за обсягом виробництва томатів, а ціни на них очікуються порівняно низькі. Як зазначають експерти, погодні умови цього року дуже сприяють червоненьким. Відтак це неминуче приведе до досить низьких цін у сезон масового збирання, впевнені фахівці. «Уже зараз ціни на томати в середньому на 10—20 відсотків нижчі, ніж у минулому році», — зазначає Андрій Ярмак, заступник директора, головний спеціаліст з ринкової інформації Проекту аграрного маркетингу. А попереду ще ж сезон консервування! До речі, Україна нині перебуває на 6-му місці в Європі за обсягами виробництва томатів, поділяючи його з Португалією. Так що доженемо і переженемо!

Ще півроку тому ветеринари, орнітологи, вірусологи й епідеміологи бурхливо обговорювали проблему вакцинації птахів від курячого грипу і ніяк не могли дійти спільної думки щодо доцільності й безпечності застосування такого препарату. Деякі фахівці побоювалися, що вакцина, впорснута у кров курки чи гуски, зробить штам H5N1 нешкідливим для птаха, але не уб'є вірус повністю. Мовляв, після такої процедури пернаті «не кашлятимуть», але можуть стати носіями збудника патогенного грипу і будуть розповсюджувати заразу серед людей. А люди, які не вбачатимуть нічого кримінального у поведінці нібито цілком здорової пташини, й гадки не матимуть про небезпеку, що її несе курник...

Такими є вчорашні пропозиції силовикам голови Національної спілки журналістів України Ігоря Лубченка. НСЖУ вважає, що Генеральна прокуратура та МВС мають протягом серпня-жовтня 2006 року проаналізувати всі випадки різних форм тиску на засоби масової інформації та журналістів — фізичні, моральні, матеріальні — і вже в листопаді-грудні обговорити результати цього аналізу на колегіях відомств за участю представників НСЖУ.