Марафон мужності

17.08.2006

      Українці з фізичними вадами — теж достойні громадяни, варті поваги, а не жалю. Цю просту істину намагатимуться донести до нас учасники першого Всеукраїнського комплексного пробігу спортсменів із ураженням опорно-рухового апарату. Як розповіла «УМ» голова «Українського конгресу інвалідів» Ірина Крошко, стартує марафон 17 серпня у місті Саки, а фінішує у Києві — 24 серпня. Так, марафонці (а загалом їх буде 40 осіб, 12 із яких — візочники) побувають у шести областях і 14 містах України. Марафон «Тому що можу», присвячений Дню незалежності, охопить Крим, Херсонську, Миколаївську, Кіровоградську, Черкаську та Київську області. За словами пані Ірини, між містами спортсмени рухатимуться автобусами, а у населених пунктах пересуватимуться самотужки. Ночуватимуть учасники акції у готелях. Щоправда, із розміщенням виникають певні складнощі — далеко не всі готелі в Україні оснащені необхідними для інвалідів пандусами.

      Під час пробігу на головних площах міст проводитимуться мітинги, а 24 серпня, прибувши до Києва, часники акції візьмуть участь у святковому параді на Хрещатику й отримають пам’ятні ювілейні медалі. Слід відзначити, що серед учасників пробігу не лише спортсмени, а й інваліди-юристи, психологи, соціальні працівники, інженери — словом, активні люди, які, незважаючи на хворобу, змогли досягти в житті успіху. Організатори акції — Всеукраїнська громадська організація «Український конгрес інвалідів» за підтримки «Конфедерації громадських організацій інвалідів».

      За словами Ірини Валеріївни, мета цього пробігу — популяризація інвалідного спорту та залучення якомога більшої кількості інвалідів до здорового способу життя. А також — налагодження співпраці з місцевою владою. «Головне — переконати інвалідів, які ще не займаються спортом, що вони здатні зробити набагато більше, ніж роблять зараз», — каже Ірина Крошко. За її словами, в Україні відносини між державою та інвалідом склалися таким чином, що більшість людей з обмеженими можливостями стає прохачами, споживачами, які розраховують лише на сторонню допомогу. В Україні, до речі, нараховується, за словами Ірини Валеріївни, близько 3 мільйонів інвалідів — таку кількість людей жоден бюджет у світі не здатен забезпечити повною мірою. «Інвалідів потрібно вчити жити самостійно, — зазначає пані Ірина, — і слід лише створити їм необхідні умови».