14-й День Незалежності відрізнявся від попередніх багатьма речами. У тому числі й тим, що звичні для минулих років святкові збори «партгоспактиву» проходили не там і не так. Лідери держави, міністри, депутати, політики нинішні й колишні, їхні дружини, представники дипломатичного корпусу, також зі своїми половинами, представники діаспори, світила науки, зірки спорту й культури, деякі журналісти замість Палацу «Україна» зібралися на церковному подвір'ї — у Національному заповіднику «Софія Київська». Кожен обраний отримав напередодні у конверті красиву листівку в офіційно-дипломатичному стилі, де зазначалося, що «з нагоди 14-ї річниці незалежності України Президент України і пані Катерина Ющенко запрошують такого-то на урочистий прийом...». Обраних, щоправда, було пребагато — близько тисячі. Але прийшли не всі. Зокрема, найгучніша «втрата» — другий Президент Леонід Кучма, який вирішив підняти за Україну чарчину-другу там, де провів попередні два з гаком тижні, — на Сардинії (такий італійський курортний острів у Середземному морі). Також серед численної топ-тусовки не були помічені віце-прем'єри Безсмертний і Томенко. Утім їх відсутність компенсував надлишок іншого люду.

Однією з найбільш резонансних пропозицій Президента Віктора Ющенка, що пролунали під час його святкового виступу на майдані Незалежності, стала ідея підвищити виборчий бар'єр, встановлений для проходження у парламент. «Я сподіваюся, що у нинішньої Верховної Ради вистачить патріотизму збільшити прохідний бар'єр, — зазначив у своїй промові Президент. — Так ми отримаємо справжню представницьку владу, а не клуб власників політичних партій».

Якщо перші п'ять років влада ліниво перекочувала справу Гонгадзе у роті, то тепер вона її ковтає, не пережовуючи. Найбільш симптоматичне ставлення до неї засвідчив заступник Генпрокурора Віктор Шокін. Причому засвідчив, вдовольняючи безневинну цікавість газети «Сегодня» (від 11 серпня цього року) відносно того, чи потрібне Україні Національне бюро розслідувань і чи займалось би воно справою Гонгадзе. «Складне питання, — почав філософствувати Шокін. — З одного боку, це вбивство, і розслідувати його мало б МВС. Однак враховуючи політичне забарвлення, яке набула справа, скоріше вже — СБУ. Або спільно. Але точно не НБР, яке буде вести справи проти вищих посадових осіб, відстежувати високі корупційні зв'язки тощо».

Розвиток подій довкола генпрокурорського крісла щодня набуває нових рис. Святослав Піскун, який наразі у цьому кріслі сидить, схоже, дуже непокоїться, що його може «підсидіти» Володимир Стретович. Голову парламентського комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, у свою чергу, не проти б бачити на посаді «головного прокуратора» країни і дехто з оточення Президента Ющенка, і багато «простих» людей, які, хай навіть із дещо дилетантського погляду, діяльністю нинішнього керівника ГП вельми незадоволені. Водночас скидається на те, що саме на Стретовича роблять ставку деякі вже вельми одіозні персони у високих владних колах, а це, звісно, при всіх плюсах Володимира Миколайовича, діє йому явно не на користь.

Hа сайті «Пори», яка 1 серпня нарешті отримала від Міністерства юстиції cвідоцтво про партійну реєстрацію і відтак має намір іти на парламентські вибори-2006, у розділах «Лідер» та «Партнери» — порожньо. Є і чимало інших пустот, які доведеться заповнювати в процесі швидкісного партбудівництва. Швидкісного — бо часу для наповнення та покращення вкрай мало: неофіційно серйозна передвиборча кампанія почнеться вже за місяць.

Нещодавно у Печерському районі Києва з'явилися оголошення із закликом взяти участь у формуванні списків виборців до наступних парламентських перегонів. «Шановні мешканці Печерського району, — йдеться в одній із подібних листівок. — Для забезпечення складання загального списку виборців просимо Вас терміново з'явитися з документами (паспортами) до паспортистів вашого ЖЕО для уточнення паспортних даних». Підпис — адміністрація житлово-експлуатаційної організації (ЖЕО).

У вельми шанованій мною газеті «Україна молода» від 30 липня авторка, подаючи інформацію з прес-конференції київського міського голови в матеріалі «Мости, дороги, діти», відзначила: Олександр Омельченко заявляє, що не володіє «розкішною дачею» у Кончі-Заспі, про яку з парламентської трибуни заявляв народний депутат України Володимир Бондаренко. Коментуючи цю інформацію, мер Києва сказав, що йому б не хотілося, аби пан Бондаренко відповідав у суді, бо впевнений, що в разі подання відповідного позову він, Омельченко, виграє процес. Водночас Сан Санич сподівається, що депутат вибачиться перед ним: «Думаю, що Володимир Дмитрович зі мною зустрінеться найближчими днями. І я його пробачу. Якщо ні, то я запропоную поміняти ту неіснуючу дачу в Кончі-Заспі на його дачі в Київській області».
На таку заяву Олександра Олександровича не можу не відреагувати.

Шановні панове журналісти!
Одне з моїх правил — не треба жити міфами, а твої справи говорять гучніше від слів. Тому я хочу поділитися тим, що ж сталося після засідання Кабінету Міністрів України у Криму, і розкрити своє бачення на деякі процеси в суспільстві.