Минулої суботи до Биківнянського лісу заїхало багато авто з затемненими шибками. Був військовий оркестр, хлопці з Президентського полку і кілька десятків цивільних, переважно польськомовних, з букетами білих і червоних квітів. Та ще кільканадцять фотокорів, кілька хлопців з телекамерами. В ямі за великим хрестом — повно домовин. У них, за словами організаторів, поскладали останки близько двох тисяч людей, розстріляних тут у 1937—1941 роках енкаведистами, щоб перепоховати їх із почестями. На домовинах розпростерли державні прапори Польщі й України... Траурний мітинг, на якому виступили секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Віталій Казакевич і генеральний секретар Ради охорони місць пам’яті боротьби та мучеництва Польщі Анджей Пшевозьнік. Молитва католицьких священиків, гімни України, потім Польщі, військовий салют... Усе ж було дивно: такий важливий міждержавний захід, а чомусь не видно представників української влади, працівників Українського інституту національної пам’яті, директора Національного заповідника «Биківнянські могили». З високих осіб — лише Посол Республіки Польща в Україні. І ніяких офіційних заяв, прес–конференцій, публічних обговорень і виставок.

Студентський конкурс на кінофестивалі «Молодість» завжди відзначався численними несподіванками — жанровими, інтелектуальними, художніми, тимчасовими чи перспективними.... Цьогорічна студентська програма «Молодості» цим традиціям фестивалю не зрадила. Несподіванок, за якими проглядався пошук власного творчого «я», вистачало.

Харків місцем проведення координаційної ради за участю всіх «губернатарів» було обрано, мабуть, невипадково. По–перше, у стінах саме його на той час столичних управ народжувалися найстрашніші циркуляри з нищівної продрозверстки. А по–друге, депутати–«регіонали» та комуністи, що складають нині більшість у міській та обласній радах, не дають добро на гідне вшанування пам’яті жертвам Голодомору. Ця обставина змусила голову Харківської обласної організації УНП Василя Третецького звернутися в день засідання до глави держави з листом, де він просить «видати спеціальний наказ, який передбачає спорудження в Молодіжному парку міста меморіального комплексу жертвам Голодомору і політичних репресій та оголосили парк меморіальною зоною, вільною від торговельних та розважальних закладів». За словами пана Третецького, оргкомітет з підготовки вшанування пам’яті жертв Голодомору облдержадміністрації звернувся з проханням про виділення землі для меморіалу до мерії ще в лютому, але й донині не отримав позитивної відповіді. У свою чергу, депутати обласної ради і досі не ухвалили програму з ушанування пам’яті, розроблену фахівцями облдержадміністрації.

65–річчя створення УПА, що відзначалося на Покрову, затяті донецькі опоненти цієї дати відверто «проспали». Тут не відбулося жодної акції, на якій би вкотре звично затаврували «западенців» за їхні симпатії до «бандерівців». Однак уже тепер, навздогін минулій даті, дати їй відповідну оцінку беруться в Донецькій міській раді. За словами секретаря міськради Миколи Левченка, це питання планують винести на сесію, а затим рішення, в якому донеччани висловлять свій протест проти відзначення дати створення УПА, буде адресовано до секретаріату Президента України.

Про хід тривалого процесу визначення «Семи чудес України» протягом року, «УМ» регулярно повідомляла. Нагадаємо, що акція, ініційована Миколою Томенком, завершилася напередодні Дня незалежності — саме тоді на Софійській площі Києва й було оголошено переможну сімку чудес. Ними стали: заповідник «Кам’янець», Києво–Печерська лавра, парк «Софіївка», Софія Київська, Херсонес Таврійський, Хортиця та Хотинська фортеця.
За кілька днів, на 16–ту річницю незалежності, пан Томенко запустив новий проект — «Маршрутами семи чудес України». Старт акції, метою якої було з’ясування проблем історичних пам’яток та моніторинг впливу попередньої акції на приток туристів, стався того ж дня на легендарній Хортиці, яка зайняла перше місце за результатами інтернет–голосування. За півтора місяця акція продовжилася: на другому етапі журналісти разом з паном Томенком вирушили до легендарних фортець Кам’янця–Подільського та Хотина. Стратегічна мета акції — популяризація України, пропаганда її туристичних можливостей.

Список жертв вибуху в Дніпропетровську знову подовшав. Тепер у ньому зазначено 17 осіб, серед яких п’ятеро — діти. Пошукові роботи на руїнах десятиповерхівки й далі не припиняються, адже під завалами ще перебувають люди. Хочеться вірити в диво й сподіватися, що когось з них таки знайдуть живим. Хоча в рятувальників оптимізму значно менше, адже погода в ці дні не радувала — якщо комусь і вдалося вціліти під руїнами, то холод довершив свою справу. На місці трагедії задіяно сотні людей — орієнтовно 350 осіб. Половина роботи з розбирання завалів вже позаду. Але з’явилися складнощі — через загрозу падіння однієї зі стін будинку роботу техніки довелося призупинити. Тож завали розбирають вручну й лише у безпечних місцях. Тим часом було змонтовано баштовий кран. А експерти вирішують, чи можна розбирати верхню частину даху.

Уже нічого не буде як колись. Глобальне потепління стало настільки очевидним, що заплющувати на цю проблему очі з кожним роком стає все важче. Найпершими в Україні згубний вплив нових природних тенденцій відчули на собі аграрії південних та східних регіонів, де вже кілька років поспіль на полях під пекельним сонцем згорають тисячі гектарів сільськогосподарських культур. Вітчизняна наука відреагувала на цю проблему досить оперативно і вже зараз пропонує власні методи боротьби з «пустелею». Головне, аби вчених почули і селяни, і управлінці, оскільки без серйозних капіталовкладень та зміни технологій країна навряд чи залишиться з хлібом.

Коли нинішнього літа від небувалої спеки постраждали поля на півдні та сході України, уряд Віктора Януковича голосно заявив на цілу країну: збитки селянам компенсують. Причому буквально до копієчки! Оскільки «антикризовий» Кабмін усі свої обіцянки виконував завжди чесно і в повному обсязі, ми вирішили з’ясувати, як зуміло відродитися українське село під дбайливою опікою виконавчої влади.