26 січня завершився прийом заяв від кандидатів, які збираються взяти участь у довиборах до Верховної Ради, що відбудуться 7 березня у 61-му окрузі Донецької області («регіонал» Геннадій Васильєв, обраний по «мажоритарці» Мар’їнського району, склав свій мандат після переходу на посаду Генпрокурора). Як повідомили кореспонденту «УМ» в обласному відділенні Комітету виборців України, окружна виборча комісія прийняла 40 кандидатських заяв, 15 із них уже офіційно зареєстровані.

Закони, що приймаються в Україні, зазвичай нагадують рекламні пропозиції з торговельно-харчової царини. Щось на зразок такого: з'їжте одну нашу піцу, і другу ви отримаєте безкоштовно. Заманливо, але апетит під час їжі не тільки не приходить, а навпаки — зникає. Бо з'ясовується: щоб отримати дармовий презент від піцерії, вам доведеться перед тим замовити їхній найдорожчий і найбільший витвір, який ані ваш шлунок, ані ваш гаманець просто не зрозуміють. І так — майже скрізь і в усьому: тільки-но ми налаштовуємось пограти у подібну гру, тільки-но захочемо випробувати якусь суперпропозицію («тільки на цьому тижні...», «тільки до першого снігу...», «тільки для абонентів... клієнтів... абітурієнтів»), як що-небудь обов'язково стається. Або ми починаємо розуміти, на чому нас «кинули», або ера милосердя закінчується, або просто випадає день посту...

Жили-були дід та баба в Україні. Жили вони на пенсію соціальну. І був у них онук — Колобок. Одного разу повертаються старі з базару, відчиняють хату — немає онука. Вони до клуні — повісився бідака. Не витримав хлібних навантажень уряду, не став обтяжувати старих з огляду на подорожчання борошна, з якого його, рідного, спечено.

Важко знайти гідне порівняння до тієї наруги, яку чинний уряд Віктора Януковича здійснив над українськими пенсіонерами, гучно охрестивши ганебний процес подальшого обдирання однієї з найбільш незахищених верств держави «пенсійною реформою». Зовні усе виглядало досить пристойно і навіть десь там науково — обгрунтування, розрахункові формули, солідні статті, які доводили, що після першого січня, тобто з дня вступу в дію нового пенсійного законодавства, пенсіонерам України «жити стане краще, жити стане веселіше».

З 1 січня сумлінні платники податків — фізичні особи — сплачуватимуть 13 відсотків податку замість теперішньої ставки, що має «вилку» вiд 10 до 40 відсотків. Для фізичних осіб також вводиться норма соціальної пільги: ті, чий щомісячний прибуток не перевищує 510 гривень, матимуть «податкову знижку» розміром у 30 відсотків від діючого розміру мінімальної зарплати. Урядовці сподіваються, що таким чином вдасться знизити податковий тиск і, як наслідок, вивести з тіні частину зарплати, відповідно, збільшити надходження до бюджету. Минулого 2002 року фактичні надходження до держбюджету за рахунок податку з громадян становили 10 мільярдів 823 мільйони гривень, цього — 2003 року, — за планами, вони складуть 11 мільярдів 883 мільйони.

Багатомільйонний корпус пенсіонерів, як і звичайна армія, має своїх рядових, офіцерський склад і генералітет. І все ж, незважаючи на різницю в доходах, цих людей об'єднує прагнення якомога раціональніше розпорядитися своєю пенсією, користуючись послугами банку. Це притому, що в пам'яті багатьох залишився гіркий слід від втрати особистих вкладів у Ощадбанку СРСР. Тобто перш ніж звернутися до послуг банку, пенсіонер обов'язково зважить усі «за» і «проти», згадавши, зокрема, й свій негативний досвід.
Але справа в тім, що якраз тепер людина пенсійного віку стала завсідником банківської мережі. І пояснюється це не відсутністю вибору, а дечим іншим. Якщо говорити, скажімо, про спосіб отримання пенсії, то є можливість обслуговуватись у відділеннях Укрпошти — за відповідну плату. До літа 1998 року ринок цих послуг справді був монополізованим. Але згодом, коли вийшов указ Президента України щодо обслуговування коштів Пенсійного фонду, було врегульовано порядок виплати пенсії через установи банків.

Позаяк запросила грузинського лідера «Наша Україна», і коло його зустрічей окреслене було винятково опозиційними ватажками (спільна прес-конференція з Віктором Ющенком, підписання угоди про співпрацю між «НУ» та «Єдиним національним рухом» Грузії, пізній суботній ланч з Тимошенко, Ющенком та Морозом), появу Саакашвілі наш загал сприйняв як «обмін революційним досвідом». Політична Україна ще зовсім недавно так палко обговорювала уроки Грузії для себе, так натхненно моделювала в уяві майбутню зміну влади за тбіліськими лекалами, що візит Михайла Саакашвілі й не міг би сприйнятися інакше, ніж як революційний месидж, як візит-натяк, візит-символ.
У будь-якому разі Саакашвілі приємно вразив українців. Хоча б тим, що старанно намагався час від часу говорити українською мовою.

Турбота про пенсію давно перестала бути суто віковим «пунктиком» у свідомості наших громадян. З того часу, як в Україні запровадили персоніфікований облік пенсій, це питання стало ледь не головним при укладанні трудових контрактів. З одного боку, роботодавець замислився над деякими нюансами своєї політики оплати праці, скажімо, щодо обсягів «сірого» налу, з іншого — найманий працівник мобілізувався з метою, аби його зарплата відгукнулася гідною пенсією на старості років.

Управління боротьби з організованою злочинністю Донецького обласного управління внутрішніх справ повідомило, що його працівники викрили схему масштабного привласнення бюджетних коштів, виділених державою на оздоровлення вугільної галузі. Злочинне угруповання з Горлівки, до якого входили адвокати, судді та державні службовці, за відносно короткий термін спромоглося видурити у компанії «Укрвуглереструктуризація», поклавши у свої кишені, мінімум 1,3 мільйона гривень.

«Ми не будемо звужувати конкуренцію додатковими умовами», — заявляв наприкінці липня голова Фонду держмайна Михайло Чечетов з приводу запланованого продажу акцій ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського». Через два місяці стало відомо, що Фонд все-таки висунув додаткові умови і тепер вони суттєво обмежують кількість учасників торгів або ж роблять проведення конкурсу взагалі неможливим.