Боюся, що літній відпочинок — не для мене. Свого часу я був цілком успішним науковим співробітником, міг упоратися з виробничими справами, їздив по фестивалях авторської пісні, грав у інтелектуальні ігри — і на все вистачало часу, хоча о 8.30 мусив бути на робочому місці. Нині ж теоретично можу хоч цілий день анічогісінько не робити. Будильник не дзвонить, начальник не контролює, а часу катастрофічно бракує. Купа цікавої роботи, але не зрозуміло, коли за неї братися. Про відпустку в традиційному розумінні не може бути й мови. Востаннє відпустку я мав у 1990 році. Правильно казав мій товариш Гоша Васильєв, який став першим головою демократичного райвиконкому в Москві: «І ти, Борю, залишиш роботу, на яку приходять по дзвінку і з якої по дзвінку ідуть. А залишивши, ніколи не повернешся».

Для популярного телеведучого Ігоря Пелиха слова «відпочинок» і «відпустка» жодним чином не асоціюються з літом. Найоптимальнішою відпочинковою порою року для нього є зима, а найулюбленішим відпочинковим пейзажем — будь-які гори. Це єдине, в чому не збігаються Ігореві інтереси з інтересами його сім'ї. Дружина і діти віддають перевагу літньому відпочинкові на теплому морі.

Ще одну порцію серіального «мила» підготувала Росія. Режисер Олег Фесенко («Якщо наречена відьма», «Даша Васильєва-2») екранізував сучасну історію з філософським напилом від класика детективного жанру Георгія Вайнера («Ера милосердя» — екранізований під назвою «Місце зустрічі змінити не можна», або книжки «Візит до Мінотавра», яка також стала основою однойменного телесеріалу). Назва кримінального детективу, який можна подивитися в ефірі каналу «1+1» — це парафраз відомої сентенції з трактату Соломона «Знання примножує скорботу». Георгій Вайнер розмірковує над долями «нових росiян», простежує їхнiй життєвий шлях iз дитинства і навіть якоюсь мірою співчуває їм.

Презентували цю подію на «Інтері» гучно і за всіма правилами сучасної розкрутки. Тематичний «задник», заштампований логотипами, гості із закордону, які радо відгукнулися поділитися досвідом, самі ініціатори «Інтершколи» у недешевих костюмах - і це також було неабияким натяком на те, що коли успішні люди, які самі відбулися в житті, щось затівають, то успіх ідеї гарантований автоматично.

Подібного вибуху популярності американські критики не спостерігали з часів телевізійної сенсації з медичним ухилом «Швидка допомога». В 1998 році у Сполучених Штатах з'явилася нова «телеманія», якій уже кілька років досвідчені в телевидовищах американці віддаються просто-таки з дитячою наївністю і безпосередністю - серіал «Клан Сопрано».

Екранізація детективних романів давно стала найпопулярнішою практикою нашого кіно. Кому про це знати, як не глядачам каналу «1+1», якi кожного тижня долучаються до новітніх літературних тенденцій і вже можуть вважатися головними фахівцями з творів Тетяни Устинової, а також їхніх телевізійних версій. Iз 26 червня в ефірі «1+1» почнеться нова детективна історія, створена Анатолієм Матешком у компанії з «Українською медійною групою» - «Міф про ідеального чоловіка».

Три знімальні групи популярного українського телеканалу спостерігають за футбольними подіями у дванадцятьох німецьких містах і щовечора о 22.00 діляться своїми спостереженнями з українськими уболівальниками в рамках телевізійного проекту «Футболштрасе».

Уперше вітчизняне телебачення спробувало зустріти світову першість з футболу не лише благенькими дайджестами-оглядами-щоденниками, а й запропонувати глядачеві спеціальне видовище - щоденне футбольне шоу, покликане протягом години тлумачити перебіг поєдинків, марити втраченими можливостями та незабитими м'ячами, аналізувати та прогнозувати перемоги-поразки, смакувати усіма баченими і небаченими епізодами на полі й поза ним.

Одного разу, відвідавши з дружиною сонячну Іспанію, актор і телеведучий Юрій Горбунов, схоже, безповоротно закохався у цю країну. Захоплення Горбунова охоче поділяє сімейство його давнього друга, телевізійного журналіста Олега Панюти. Ось і цього літа вони тісним товариством збираються ощасливити своєю присутністю стару європейську країну.

Допрем'єрний показ диснеївського мультфільму «Тачки» (режисер - Джон Лассетер) у перекладі українською обов'язково увійде в історію вітчизняного прокату. Бо починався він із рішення Кабміну про те, що в українському прокаті мають бути фільми українською мовою.