Отже, своїм майбутнім студентам - чи школярам? - «Інтершкола» обіцяє достатньо привабливі професійні дивіденди і чималий вантаж знань та навичок, як-то: дати можливість майбутнім телевізійникам побачити телебачення зсередини, «вкусити» специфіку роботи на ТБ, повчитися професії у найвідоміших профі вітчизняного, і не лише, телебачення. Навчання відбуватимуться за спеціальностями: журналіст, сценарист, режисер, продюсер, ведучий, оператор, звукорежисер, спеціаліст із телевізійного програмування. «Не секрет, що на телебаченні збираються люди, якi мають різну, часто навіть не дотичну до цієї галузі освіту, - каже генеральний продюсер телеканалу «Інтер» Леонід Мазор. - Телебачення ж узагалі є специфічною галуззю - це симбіоз кіно, театру, журналістики... Сьогодні мені б дуже хотілося уникати висловів на кшталт «брак кадрів» тощо. Кадри є. Але шкіл, що їх виховують, не вистачає». Пан Мазор також неодноразово зупинявся на тому, що дбають вони не лише про свій телеканал, а й узагалі про українське телебачення. А тому запрошують на навчання всіх бажаючих, і не лише з Києва, а й iз регіонів. Відбір, обіцяє Леонід Мазор, буде максимально демократичним. Але закінчену вищу освіту або хоча б довідку про те, що абітурієнт є студентом ВНЗ, при вступі мати потрібно. В «Інтершколі» можна буде здійснити і локальний зигзаг у своїй кар'єрі: скажімо, працюєш ти редактором, але хочеш бути продюсером, тож із перепрофілюванням тобі допоможуть.
Викладачів обіцяють просто шикарних: актриса Ада Роговцева, продюсер Валерій Тодоровський, режисер Андрій Бенкендорф, сценарист Михайло Марфін (той, що з КВК, а нині працює в продакшн-компанії «А-МЕДІА»), автор численних резонансів на ТБ Леонід Парфьонов...З «Інтершколою» працюватимуть викладачі Київського універститету театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, фахівці з ВВС (там обіцяють навіть приймати студентів на практику), «Інтерньюз-України», Центру «Практика» (Росія) тощо. Для виробничої практики «Інтер» обіцяє надавати не лише своє обладнання, а й ефір.
Керівництво «Інтеру» дуже сподівається на те, що до них прийдуть люди, які хочуть навчатися, які одержимі телебаченням і без нього свого життя просто не уявляють. Хоча вже зараз можна говорити як про плюси, так і про мінуси навчання перших студентів «Інтершколи». На них відпрацьовуватимуться методики роботи, і суперечливе - на любителя - слово «експеримент» супроводжуватиме «інтершколярів»-дебютантів від першого до останнього «дзвоника». Всі ці притирки-обкатки навчального процесу доведеться випробувати на собі. Але навчатимуться вони точно безкоштовно. Можна лише уявити собі, у скільки ця ідея виллється «Інтеру». Хоча своїх комерційних прицілів канал не приховує і подібним «меценатством» у майбутньому, схоже, зловживати не збирається. «Наше починання - не доброчинність, не факультатив і не творчий гурток у такому собі палаці піонерів, - каже Леонід Мазор. - Безумовно, що будь-який публічний громадський проект завжди має якесь комерційне підгрунтя».
А от питання з дипломом «Інтершколи» поки що залишається відкритим. Ні, сертифікат та «Портфоліо» випускники отримають, але чи матиме цей документ юридичний статус і чи визнають його керівники каналів... Для майбутніх студентів, яких ця проблема справді хвилює, «Інтер» придумав вихід із ситуації: навчайтеся добре, і канал вас візьме до себе на роботу.
Євген Федченко,
директор Могилянської
школи журналістики (НаУКМА):
Те, що «Інтер» вдається до подібного кроку, свідчить, що в Україні є дефіцит якісних фахівців у галузі телевиробництва, і це до певної міри ознака кризи журналістської освіти. Але, з іншого боку, можна вітати появу ще однієї інституції, що ставить собі за мету підвищення стандартів української тележурналістики. Тим більше що це дасть змогу максимально наблизити навчальний процес до вимог самої медіаіндустрії. На Заході є нормальною практикою, коли медіаорганізації постійно підвищують кваліфікацію своїх працівників, особливо коли йдеться про таку динамічну галузь, як телебачення. Але це приносить вигоду лише в короткотерміновій перспективі. Якщо говорити про статегічний розвиток, то більш досконалою формою є надання великими медійними корпораціями грантів на покращення медіаосвіти на вже існуючих університетських програмах. В Україні про стратегічні речі в медіаіндустрії майже ніхто поки що не думає.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
