Пожежа, за даними місцевого підрозділу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, розпочалася о 18.20 в одній із кутових кімнат третього поверху, розташованого на Першотравневому проспекті п’ятиповерхового гуртожитку №3 Полтавського національного технічного університету. Невдовзі язики полум’я виривалися вже в коридор, який одразу огорнув дим. Ситуація ускладнювалася й тим, що надвечір більшість студентів повернулися з занять і перебували у своїх кімнатах. Частина з них опинилася у димовій пастці й не могла самостійно дістатися до сходів, щоб залишити приміщення.

Про це свідчить і зовсім «свіжий» улов співробітників відділу з боротьби з торгівлею людьми обласного міліцейського «главку».

«Важкі часи» для партії «Народний союз «Наша Україна» тепер означають не просто зниження рейтингу, відплив членів та керівників обласних організацій. Починаючи з вівторка, у центральному офісі НСНУ на київському Подолі відімкнули електроенергію та опалення. Керівництво виконкому, зібравши співробітників, повідомило, що всі вільні й можуть розходитися додому. Коли приходити знову? «Сказали, що будь–яка інформація з цього приводу буде повідомлена в телефонному режимі», — поділився інформацією з сайтом «Українська правда» неназваний працівник розпущеного виконкому.

Зовсім не дитячу минулорічну витівку 15–річного мешканця Гадяцького району нещодавно оцінив місцевий райсуд: за розбещення дев’ятирічної дівчинки служителі Феміди дали хлопчаку «перепустку» до спеціалізованого навчально–виховного закладу, а після досягнення осудного віку його притягнуть до суворішої відповідальності. Адже йшлося фактично про спробу зґвалтування. Підліток заманив третьокласницю, котра товаришувала з його молодшим братом, у сарай, зняв із неї одяг, повалив на сіно, роздягнувся сам... Дівчинку, котра пручалася, відпустив лише тоді, коли вона сказала, що сюди хтось іде. До речі, про цю жахливу «пригоду» дитина не розповіла навіть батькам — довірилася лише вчителю.

У ці дні «соляна лихоманка» в регіоні сягнула апогею. Вчора купити бодай дрібку солі у найближчих до мого помешкання супермаркетах і крамницях було майже неможливо. Власники деяких магазинів об’явами про відсутність згаданого «стратегічного» продукту «прикрасили» навіть вхідні двері. Ось уже кілька днів поспіль і в обласному центрі, й у інших містах, райцентрах та навіть селах Полтавщини сіллю фактично не торгують у цивілізованому значенні цього слова — її «викидають», як казали в радянські часи. Люди беруть солоний «делікатес» уже не пачками — упаковками по кільканадцять кілограмів...

Трьох із них правоохоронці затримали, прізвище четвертого їм також відоме, зараз його активно розшукують. Як зазначили «УМ» у відділі зв’язків із громадськістю обласної міліції, вже знайома читачам нашої газети попередня версія про суперечку в кременчуцькому кафе, де того дня увечері відпочивав відомий спортсмен, як «зачіпка» для скоєння цього злочину не підтверджується. Конфліктна ситуація там справді виникала, але тоді все обійшлося без якихось серйозних «розбірок». Швидко виявити підозрюваних міліції вдалося завдяки запису відеокамери, яка фіксувала все, що відбувалося в закладі відпочинку. Правоохоронці також знайшли автомобіль зі слідами крові в салоні, на якому важкопораненого Тагірова вивозили за межі міста.

Йдеться не лише про «нову–стару» ідею: бодай мінімальні кошти на її реалізацію мають бути закладені в обласному бюджеті через обласну програму «Молодь Полтавщини» на 2009—2011 роки. На цьому днями наголошували учасники обговорення проекту згаданої програми, «трудові» пункти якої потрібні не лише для того, щоб дідусі–бабусі та батьки сьогоднішніх юнаків і дівчат ностальгійно згадали колишні студентські будівельні загони, шкільні виробничі або «тимурівські» бригади тощо.

На прес–конференції у Полтаві онук одного з найвідоміших провідників українського національно–визвольного руху, журналіст Степан Бандера нагадав про 50–річчя від дня смерті очільника Організації українських націоналістів, власне, його загибелі у жовтні 1959 року від рук агента радянської спецслужби. І для пана Степана, котрий є громадянином Канади і одним із п’яти онуків «того самого» Бандери, і для інших прямих нащадків легендарної особистості ця дата, окрім сумної знаковості, має ще й набагато приземленіший, суто людський вимір.

На військову службу цей уродженець Кременчука вирушив зі студентської лави. І за лічені роки пройшов шлях від «зеленого» призовника, котрий умисно не скористався правом на відстрочку від служби до закінчення Харківського політеху, до командира підводного човна Щ–403 на Північному флоті. Саме цей флот опинився «на передовій» протистояння з добірними частинами гітлерівців, які дислокувалися в Норвегії практично з перших днів минулої війни.

Співробітники підрозділу внутрішньої безпеки обласної міліції виявили і «засвітили» незаконні дії двох колег–правоохоронців із Кременчука, котрі заради справної цифри у звітах намагалися склепати «антинаркотичну» справу. Задля цього 38–річний старший дільничний інспектор міліції та його підлеглий, 22–річний дільничний, розіграли справжній спектакль.