Сльозогінний газ у першому читанні

Сльозогінний газ у першому читанні

Третя спроба українців захистити країну від «геноцидного» Закону про регіональні мови, внесеного на розгляд ВР «регіоналами» Колесніченком і Ківаловим, учора була не такою вдалою, як дві попередні. 234 депутатські голоси за фактично офіційну двомовність в Україні — таким був результат голосування.

Життя після вибухів

Життя після вибухів

Святкового дня 9 травня у відділенні інтенсивної терапії політравми чи, простіше кажучи, реанімації Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова перебувала тільки одна людина, потерпіла внаслідок нашумілого терористичного акту 27 квітня. 77–річну Раїсу Грозь медики дотепер вважають такою, кому дісталося чи не найбільше. «У неї пошко­джені обидві ноги, рана на голові, чимало втратила крові. Тому спершу можна було говорити й про загрозу життю, але тепер усе найстрашніше позаду», — розповіла черговий лікар Олена Кузьмова.

Хто він, «український Брейвік»?

Хто він, «український Брейвік»?

Чотири вибухи у центрі Дніпропетровська, що пролунали 27 квітня, дивовижно збiглися у часі з акцією об’єднаної опозиції — мітингом з нагоди початку голодування на підтримку Юлії Тимошенко. Отож мимоволі подумалося про зов­сім не випадковий збіг обставин. Рівно опівдні на центральній площі імені Леніна мав розпочатися мітинг, а за 20 хвилин до цього вперше рвонуло в урні для сміття просто на трамвайній зупинці «Вулиця Сєрова» на центральному проспекті Карла Маркса. Про це мені повідомила колега Ірина Фоміна, яка з фотоапаратом саме перебувала буквально через дорогу від місця події. «Коли пролунав вибух, я була в театрі опери і балету, — розповідає Ірина. — Так рвонуло, що будівля здригнулася. Я притьмом вибігла на вулицю. Просто на зупинці — закривавлені люди, рознесений ущент павільйон очікування пасажирів і вибиті вікна вагонів».

Кров за кров

Кров за кров

Інакше, ніж бандитським свавіллям «під дахом» правоохоронців, ліквідацію наметового містечка під стінами Донецького облуправління Пенсійного фонду назвати складно. Нальоту «братви у погонах» «чорнобильці» очікували ще в ніч із суботи на неділю або ж недільним ранком, проте присутність журналістів, очевидно, завадила провести «операцію».

Але в неділю близько 19–ї години зо три десятки людей у цивільному, без попередження і пред’явлення будь–яких документів, увірвалися на територію наметового містечка й завалили армійський «штабний» намет — єдиний, який опалювався, тож у ньому грілися учасники голодування. Зносячи намет, молодики буквально затоптали на смерть одного з мітингувальників.

Ядучий дим Дубровиці

Ядучий дим Дубровиці

Дубровицький районний територіальний центр соціального обслуговування населення в селі Біле мав добру репутацію. Незважаючи на те, що на Поліссі, м’яко кажучи, не схвалюють тих людей, які віддають батьків чи родичів у такі заклади, сюди завжди була черга. І не дивно: і харчування непогане, і медичний догляд, і поговорити є з ким. Дехто підопічним центру навіть заздрив.

Ніч на 10 липня все перевернула з ніг на голову. Пожежа за лічені хвилини охопила ще довоєнну, переважно дерев’яну, будівлю і забрала життя шістнадцяти людей. Ще одинадцятеро, серед яких завідувачка центру Тетяна Жарчинська та чергова медсестра Людмила Василевська, потрапили до лікарні з опіками та отруєнням продуктами горіння. Пожежа в селі Біле стала найбільшою за кількістю жертв у новітній історії України.

Прощавай, командире

Прощавай, командире

Учора, після тривалої хвороби, на 48–му році життя перестало битися серце голови виконкому УНА–УНСО Руслана Зайченка.

На горі стареньких щастя не збудуєш

На горі стареньких щастя не збудуєш

У листопаді минулого року «Україна молода» вже висвітлювала проблеми кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» та її полтавської філії. Не з усіма висновками, наведеними в тій статті, можу погодитись. Однак констатую: серед публікацій цієї тематики та, що з’явилася в «УМ», залишається найближчою до реалій. Тож саме в газеті, якій довіряю, хочу висловити власну точку зору. Напротивагу всім, хто хоче «погріти руки» біля цієї та інших кредитівок.

Смертельна зустріч

Смертельна зустріч

Сьогодні в Росії — день жалоби. Укотре за останні роки Москва стала ареною кривавого теракту. Позавчора о 16:32 за московським часом у залі зустрічі прибулих пасажирів московського аеропорту «Домодєдово» пролунав вибух потужністю п’ять кілограмів у тротиловому еквіваленті, який забрав життя 35 людей.

«Мені здається, що в мене залишилося дуже мало часу»

«Мені здається, що в мене залишилося дуже мало часу»

О 16.07 понеділка в московському аеропорту «Домодєдово» приземлився літак з Одеси. А вже через 25 хвилин у місці видачі багажу, де на той час спостерігалося велике скупчення людей, пролунав вибух. Однією з понад десятка загиблих іноземців виявилася громадянка нашої держави Ганна Машутіна.

Проти лома є прийом

Українські правоохоронці нарешті визнали, що активіст ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери Максим Кушнір, розшукувати якого його знайомі та друзі збилися з ніг, таки був затриманий міліціонерами. Відповідну інформацію підтвердило управління МВС у Кіровоградській області, яке повідомило, що Кушніра затримали за підозрою у скоєнні дрібного хуліганства. Окрім цього, інформували силовики, правомірність затримання підтвердив суд, який наклав на нього адміністративне покарання у вигляді п’яти діб арешту. Щоправда, там так і не пояснили, чому до затриманого не допустили адвоката, а його місцеперебування не було відоме ані колегам по роботі, ані рідним. Нині Кушнір уже на свободі, інформує УНІАН.