У Херсонському обласному академічному музично–драматичному театрі ім. М. Куліша відбулася прем’єра вистави «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський» (п’єса Г. Бадикіна, режисер С. Павлюк). Подія видалася резонансною — квитки на виставу розкупили швидко, а головне — дорого. Аби побачити цю виставу, треба було заплатити від 50 до 500 гривень.

Надзвичайно активну вірусну хворобу — африканську чуму свиней — зафіксовано в кількох областях Росії. Територія розповсюдження захворювання все ближче підходить до наших кордонів. Тож загроза «священній» тварині українців стала очевидною. На поширення чуми, епізоотія якої виникла, як і первісно, в Африці, державні ветеринарні служби відреагували давно. Відколи хвороба «приписалася» на Кавказі — у Вірменії, Грузії, Азербайджані, а потім, перебравшись через гори, почала захоплювати й Росію. На Кубані нині знищено сім тисяч свиней. Забивають поголів’я у Чечні та Ставрополі. Під загрозою Волгоградська та Ростовська області.

Ніч проти неділі видалася для України вельми неприємною. Негода вирувала майже на всій її території. Як пояснили «УМ» у Гідрометцентрі, негоду принесли одразу кілька активних погодних фронтів. Найбільше цю активність відчули в центрі України. У Полтавській області без струму лишилися одразу 48 населених пунктів. У Кіровоградській енергозабезпечення втратили 44 села і містечка. На Київщині постраждав 41 населений пункт. Нарешті, на Миколаївщині в неділю без світла лишились 37 поселень. Окрім того, негода «забрала» електрику з осель у Дніпропетровській, Черкаській, Чернігівській, До­нецькій, Херсонській, Харківській, Волинській, Івано–Франківській, Вінницькій та Чернівецькій областях.

Пропонований читачам «УМ» текст літератора, журналіста, перекладача, лауреата цьогорічної Шевченківської премії Ігоря Качуровського з Мюнхена «Спогад про Малу Виску» посяде особливе місце з–поміж різних текстів у переддень 75–х роковин Голодомору. Не через те, що його автор — талановитий письменник та журналіст, відомий переважно як «голос» на хвилях української редакції радіо «Свобода» в Мюнхені. А й тому, що це спогади людини, яка бачила страшний Голод на власні очі.
Ігор Качуровський народився 1 вересня 1918 року на Чернігівщині, в місті Ніжин у родині юриста, випускника Київського університету, що певний час обіймав посаду державного секретаря Української Центральної Ради. Дитинство Качуровського пов’язане з нині відомим усій Україні селищем Крути, де родина мала невеличкий маєток. Та прихід радянської влади вніс неспокій у розмірене життя — раз по раз родина переїздить. Урешті оселяються у Курську, де Качуровський закінчив школу та вступив до педінституту. Навчання перервала війна. Пізнього літа 1943 року родина перебирається на Захід. Понад 20 років (1968 — 1990) Ігор Качуровський працює журналістом. Як докторант Українського вільного університету /УВУ/ захищає дисертацію «Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індоіранськими віруваннями» /1973/. З 1974 року викладав в УВУ курси теорії літератури та історії новітньої літератури. Донині мешкає у Мюнхені.
Цей текст — ще один штрих, ще один месидж до того загального поняття, яке нині всі ми в Україні, а за нами і світ, артикулюємо як Голодомор. Попри всезростаючу кількість публікацій про Голодомор, ми не маємо загального мартирологу жертв, без якого вшанування пам’яті перетворюється на «вшанування статистичних даних». Спогади тих, хто вижив у страшні часи Голодомору, є стежкою, що пов’язує нас із «мертвими і ненародженими». Вони не дозволяють забути, а відтак дати шанс на повторення трагедії. Змушують бути відповідальними перед минулим, перед пам’яттю про нього.

Від учорашнього дня в касах Укрзалізниці почали продавати перші «святкові» квитки, рівно за 45 діб до Нового року. Залізничники наполегливо радять придбати білети вже найближчими днями, аби на зимові свята не залишитись ні з чим. Адже вже зараз черги в касах виросли чи не вдвічі, а білети на деякі напрямки в гарячий передноворічний час можуть розкупити вже до кінця цього тижня. Спекулянти також часу не гають. За один білет на купейне місце у «святковому» поїзді вони просять від 400 до 600 гривень, в залежності від напрямку.

70–річчя актора, режисера, перекладача, політика Леся Танюка театральна громада відзначала в Театрі ім. Франка. І хоча пишна зала Української драми налаштовувала на помпезність та урочистий тон, цей ювілейний вечір вийшов теплим, родинним. На цю тональність свято з перших хвилин налаштував ведучий Богдан Бенюк, а гості, що виходили на сцену, із готовністю її підхопили. Щоправда, спершу Богдан Михайлович керував процесом якось дивно: виніс на сцену віолончель і після слів «Вибачайте, не Мстислав, зіграю, як умію» заніс інструмент знову за лаштунки. Потім з’ясувалося, що це така підводка до того, що першою скрипкою на сьогоднішньому вечорі буде Лесь Танюк.

Геноцид ударив по обох скронях нації: «куркульській» — почуттю власника, основі економічної незалежності, і духовно–національній — базі незалежності політичної. У переддень 75–х роковин Великого голоду «УМ» спробувала з’ясувати: наскільки рани від цього удару сьогодні зцілені чи хоча б знеболені. Чи відновленою є правда не лише в історичних дослідженнях, а й у реальності — у правовому полі, економічних відносинах? Чи хтось в Україні працює над практичними питаннями: психологічної, соціальної і медичної реабілітації жертв голоду та їхніх нащадків, компенсації селянам за відібрані домівки, землю і примусову працю?

Досі, акцентують організатори акції «Незгасима свічка», спротив вони зустрічали тільки в Криму, хоча символічний смолоскип і свічка вже побували у 32 країнах світу і 17 областях України (до Запоріжжя акція прибула з Херсона). До пам’ятника жертвам Голодомору перший секретар запорізького обкому КПУ, нардеп Олексій Бабурін, привів свою юрбу десь за годину до початку мітингу–реквієму.

Уявити життя українця без картоплі й сала — просто неможливо. Та, виявляється, не такі вже й дурні ми у своїй любові до цих двох національних продуктів. Сало — це ціла комора вітамінів, амінокислот і ще всіляких корисних для організму речовин. А картопля — це те, без чого людство взагалі не може вижити.
У село Рокині, де розміщений Волинський інститут агропромислового виробництва, в останні кілька років восени та наприкінці зими їдуть та їдуть вантажівки з українського сходу та півдня. Ділові люди і фермери вже підрахували, що, купивши недешеве елітне насіння, вирощувати картоплю навіть на їхніх поливних землях все одно вигідніше, аніж готову закупляти на тій же Волині. Тому приїжджають до Рокинів за елітною насіннєвою картоплею, вибір якої тут великий.

Упродовж останніх років туберкульоз був і залишається серйозною медичною і водночас соціальною проблемою для України. Найбільш складна ситуація зараз спостерігається в південно–східному регіоні, оскільки сумнівне лідерство за рівнем захворюваності на сухоти утримують Херсонська, Миколаївська, Луганська та Кіровоградська області. Замикає п’ятірку Донеччина, де наприкінці минулого тижня відбулося засідання розширеної колегії МОЗ України з питань протидії туберкульозу. Причому учасникам зібрання був запропонований уже напрацьований досвід донеччан у протистоянні з важкою недугою.