Є люди, які здаються непідвладними часу. Вони завжди оточені молодими, з якими легко знаходять спільну мову, вони сповнені ідей і бажання їх втілити, вони не озираються на минуле, а дивляться вперед.
"Страшна звістка. Чорна. Не стало Осипа Зінкевича. Куди ж Ви так швидко, Осипе Степановичу? Які 93? Ви завжди були для нас молодим і своїм – нестримним двигуном молодої літератури та незаангажованої політології".
Якось Василь Овсієнко жартома назвав мене «наймолодшим дисидентом». Ніхто доти цього не казав, хоча з малих літ я крутився десь на периферії дисидентських орбіт.
Театр одного актора — це завжди особливе явище. На відміну від класичного театру, де актори взаємодіють один з одним, тут доводиться спиратися лише на Слово та якесь власне внутрішнє чуття.
Напередодні від’їзду театру до Києва невідомі проникли до двох мікроавтобусів, де були спаковані театральні костюми та декорації, і викрали частину речей разом із концертною гітарою Смотрителя.