Цікавий документ днями опублікувало інтернет–видання «Закарпаття–он–лайн». Це повідомлення з Москви на адресу протоієрея Дмитрія Сидора, який останнім часом розвинув бурхливу діяльність під прапорами русинського руху, прийнявши на мітингу т. зв. «Акт провозглашенія возсозданія русинськой государственности». Цитуємо лист мовою оригіналу:
Важкий шлях до визнання в українській літературі! Працюючи з року в рік, щодня горблячись над письмовим столом, дочекатися слави у... 70 років! Саме так виглядає ситуація з одним із кращих українських дитячих авторів Володимиром Рутківським. Про літератора почали говорити після виходу в «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Зі» його книжки «Джури козака Швайки». Якось забувши, що цей рукопис пролежав у письменницькому столі аж 15 років! І жодному видавництву в часи найбільшого дефіциту текстів для дітей не було до нього діла. Та й у видавництві Малковича у «Джур» була далеко не проста доля.
Я їхав до одного з найдавніших міст України. Їхав електричкою з Одеси, яка зупинялася навіть на морському узбережжі. Їхав більш як дві години, аби нарешті вийти сонячної осінньої днини в містечку з довгою назвою і такою ж покрученою історією під назвою Білгород–Дністровський.
Поляк Джозеф Конрад прославився творами, писаними англійською, чех Мілан Кундера — французькою. А Україна несподівано може збагатитися письменником, який писав польською. Нещодавно у видавництві «Факт», у поетичній серії «Зона Овідія», вийшла книжка Станіслава Місаковського «Вторгнення землі». Вірші польського поета напрочуд цікаві і філософські. Зрештою, в Україні так ніхто не пише. Але найдивніше ховається за постаттю автора, бо він виявився... українцем із Херсонщини Володимиром Дем’янком.
Є імперський (чи то пак російський) міф Одеси. Є єврейський міф, адже в цьому місті свого часу було найбільше скупчення євреїв у світі. А от що стоїть в основі українського міфу?
Кафедра історії України Одеського національного університету імені Мечникова вирізняється не тільки своєю активною позицією, а й молодими й перспективними іменами. Саме їм доведеться творити сучасну і минулу панорами «перлини біля моря». Колектив кафедри на чолі з Вадимом Хмарським ставить перед собою амбітні завдання. Ми ж говорили з професором та доктором історичних наук про місце Одеси в українській історичній науці.
Днями на Одещині завершився 14–й обласний скаутський зліт. Близько двох десятків загонів із 11 районів Одещини з’їхалися в урочище «Ліски», що неподалік Одеси, аби провести щорічну головну подію пластунського життя — таборування на природі.
Південний регіон — непростий у багатьох відношеннях. На 2,5 мільйона мешканців Одещини скаутів назбирається всього п’ять сотень.
Половина з них щороку приїжджає у «Ліски».
З нового навчального року в школах з неукраїнською мовою навчання стане більше чути державну мову. Тепер нею частково викладатимуть і предмети, які виносять на загальнодержавне тестування. Аби випускник вільно володів українською термінологією з математики, біології чи географії, а значить — міг легше інтегруватися в українське суспільство.
Одеський історик Віктор Савченко належить до тієї когорти сучасних літописців, які вміло поєднують історію з вільним викладом. Тому його дослідження, можливо, не викликають значного наукового резонансу, зате спричиняють громадський.
Гра в карти в українській народній традиції не провіщала нічого доброго. У карти й душу можна було програти, а не те що маєток. Та часи змінюються, а з ними й звичаї. І вже мало кого дивує, що бридж Міжнародний олімпійський комітет визнав видом спорту, хоча до програми Ігор ще не включив. Підтягуються до бриджу й інші відомі картярські забави — преферанс та покер.
