Цього року виповнюється дві круглі дати із життя легендарної української співачки Квітки Цісик, яка народилася в Нью–Йорку — в родині Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із заходу України. Минуло десять років з часу її трагічної смерті, й цього року — 4 квітня — вона б відсвяткувала 55 років. Вона була професійною співачкою — вчилася вокалу у хранителя віденської оперної традиції Севастіана Енгельберга та закінчила Нью–Йоркську консерваторію, Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Девіду Санборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу — найпотужнішому аранжувальнику–продюсерові Америки, який відкрив феномен Майкла Джексона.

«Читати по–українськи — це не боляче!» — переконував усіх Леонід Фінкельштейн, головний редактор видавництва «Факт». — «Коли на початку незалежності переді мною постала дилема: вивчати українську чи автомат Калашникова, я вибрав українську. І не шкодую». Він не поїхав до Америки чи Ізраїлю, як сотні тисяч його співплемінників, а залишився в Україні, ставши двигуном одного з найуспішніших україномовних видавництв.

Днями в Одесі презентували унікальне видання — словник–довідник «Образотворче мистецтво». Солідний повнокольоровий томище містить майже чотири тисячі термінів і під три тисячі ілюстрацій. Практично тут є все, пов’язане з творчою діяльністю людини протягом тисячоліть. Автором–упорядником художньої енциклопедії став одесит Анатолій Пасічний, який працював над нею довгих 15 років. Викладач художньо–графічного факультету Південноукраїнського університету, він — один із перших почав спілкуватися зі студентами українською мовою і на своєму досвіді відчув, якою нагальною є потреба української фахової термінології. Ось тоді і засів за роботу над словником.

Цього року лауреатом Державної премії імені Лесі Українки стала письменниця Зірка Мензатюк. На жаль, присудження найпрестижнішої премії України в галузі літератури для дітей майже не викликало резонансу в пресі. Це ще одне свідчення того, на якому місці серед пріоритетів нашого суспільства — література для наймолодших. А потім дивуємося, чому наші діти не хочуть читати? «УМ» вирішила виправити інформаційну несправедливість і познайомити читачів із цьогорічною лауреаткою. Тим паче що її книжки справді того варті.

За задумом режисера–постановника Сергія Зуєнка, у музично–драматичній виставі «Переведіть мене через майдан» вірші українських поетів Ліни Костенко, Василя Симоненка, Василя Стуса, Володимира Коротича були помережані аріями україн­ських композиторів Ми­коли Лисенка, Семена Гулака–Артемовського, Костянтина Данькевича та народними піснями.

Дивний чоловік і незрівнянний поет цей Тарас Федюк. Всеукраїнський рейтинг «Книжка року» визнав його «Трансністрію» кращою поетичною збіркою 2007 року. Днями міжнародний фестиваль поезії «Київські лаври» теж визнав його кращим поетом України, засвідчивши це премією. Але Тарас Федюк яко шевченківський лауреат воліє більше відсиджуватися в тіні. Бо не любить літературні збіговиська, телебачення та інтерв’ю. Хоча й розуміє, що деколи воно для справи потрібно. В один із таких рідкісних моментів вагань «УМ» і розкрутила його на відвертості...

Виставка–форум проходитиме з 22 по 24 травня в приморському місті вже вдев’яте. На відміну від «Зеленої хвилі», цей ярмарок має на меті пропаганду саме української літератури. Його організаторами є Міністерство культури України та Одеська обласна наукова бібліотека імені Горького, де відбувається більшість ярмаркових заходів. Різноманітні презентації відбуватимуться і в інших бібліотеках міста та на історичному факультеті Одеського національного університету імені Мечникова.

Саме сьогодні — в день, коли Європа відзначає завершення най­страшнішої війни, — Омелян Довганич відзначає 78–річчя. Його ця війна теж обпекла — за кілька місяців до перемоги над фашизмом у концтаборі загинув батько. Ми говорили з доктором історичних наук, одним із найавторитетніших закарпатських істориків про уроки історії, які відчуваємо досі.

І тривало це літературне свято в «морській перлині» протягом двох днів. До місцевого Південноукраїнського педагогічного університету з’їхалися дослідники з усієї України. Представники Львова, Івано–Франківська, Сум, За­по­ріжжя, Києва, Ялти, Ізмаїла та Ужгорода вкотре наголосили, що велика спадщина сімейства Лип і досі не те що не досліджена, а й не перевидана. Приміром, із запланованого восьмитомника Юрія Липи світ побачив поки ще лише перший.

Мар’яна Савка причаровує всіх, хто її знає. Причому робить це не навмисно. Просто не можна не підпасти під чари цієї вродливої і розумної жінки, яка багато посміхається. Бо випромінює любов до світу зсередини.

З неї була б чудова акторка, однак вона вибрала поезію. Окрім усього іншого, вона ще й один із творців «Видавництва Старого Лева» — одного з найвідоміших дитячих видавництв України. Позавчора, 2 квітня, Мар’яна разом із львівськими джазменами презентувала у галицькій столиці свою нову збірку віршів «Бостон–джаз», видану «Фактом». Але наша розмова не тільки про літературу, життя — теж страшенно цікава річ, якщо співрозмовник вміє роздивитися в ньому неповторність кожної миті.