У дощ і в сніг, на лижах чи ровері, він у свої 77 років добирається зі свого хутора Черуковатиця в сусідні Журавники, щоб навчати дітлахів основам народного малярства. І так уже дванадцять років. І все це — заради десятка хлопчиків і дівчаток, які прагнуть малювати не лише розумом, а й душею.

Заголовок до цього матеріалу народився вже в перші хвилини перебування в незвичайному будинку в приміському селі Гаї Шевченківські, що під Тернополем. Народився від неабиякого і щирого захоплення на перехресті двох значень слова «фантастичний» — як ірреальний і як дуже красивий.

73-річний полтавець Василь Рудаков якось підрахував, що в нього 32 робітничі спеціальності. А трудова біографія вміщується чи не в трьох «томах» трудових книжок. Коли за радянських часів, каже, приймали на роботу, то обіцяли золоті гори, а потім обіцянок не дотримувалися. У такому разі Василь Рудаков розвертався на 180 градусів і йшов геть — за місце ніколи не тримався.

«Давно ми з тобою, Іванку, не бачилися», — приязно посміхаючись, подає руку пан Роман, ще нівроку стрункий, бравий дідусь. І справді, після нашого знайомства десятирічної давності і публікації в «Україні молодій» нарису про його славну родину якось не випадало зустрітися ще раз.

Народне мистецтво (наша генетична пам’ять) стало, на жаль, елітарним. 88-річний знаний гончар з Опішні, що на Полтавщині, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Всеукраїнської премії імені Данила Щербаківського та Шевченківської премії Василь Омеляненко присвятив йому все життя.

Її роботи вже розійшлися по Україні, Росії та Польщі. А лялька-україночка поїхала аж до Нью-Йорка. Як і кожен лялькар, пані Світлана має свою, тільки їй притаманну, техніку роботи. Її ляльки не мають облич: за словами автора, їх повинні дофантазовувати власники витвору. Крім того, образ не задумується майстринею наперед — навпаки.

Село Кіндрівка приваблює багатьох містян: тут побудувався не один із них. Обійстя 57-річного кременчужанина Володимира Захаренка виділяється на загальному тлі вже тим, що всі будівлі, зведені на ньому, — під очеретяним дахом. Пояснення цьому просте: пан Володимир споруджує житло, схоже на те, в якому мешкали наші давні предки.

Три роки тому колоритна Жмеринка збагатилася ще на одного мешканця. Саме це затишне містечко облюбував собі для прожиття сімдесятирічний громадянин США Уолтер Орр Скотт. У той час, коли значна частина українців намагається перебратися до більш ситих і стабільних країн, американець настільки захопився Україною, що жадає тут i померти.

Навряд чи багато хто з перехожих вулиці Шевченка, що тягнеться від середмістя древнього Галича до Дністра, здогадується про існування оригінальної споруди, котра «ховається» вглибині обійстя Білашів за двоповерховим особняком. Пояснення просте: тут лише цьогорічного серпня освятили міні-копію піраміди Хеопса — єдиного із семи чудес світу, що збереглося до наших днів.

Гартмут приєднався до Небесної сотні просто на Майдані. Він уже закінчив своє чергування в імпровізованій їдальні просто неба, де iз задоволенням насипав гарячий борщ зголоднілим учасникам Революції гідності. Йому саме принесли на підпис кошторис ремонту дитячого реабілітаційного центру в Пущі-Водиці, яким німецький благодійник опікувався вже багато років.