Схоже, що європейські та українські інституції помінялись ролями: поки в ПАРЄ повертають РФ повноваження, в Києві парламент голосує за визнання Росії державою-агресором. Досі було навпаки: Європа вводила санкції, а Україна чухала потилицю.

В очікуванні ймовірної відставки Віталія Яреми «Україна молода» згадує імена тих, хто в різний час та за різних обставин виступав як попередник нинішнього Генпрокурора. Інколи буває корисно погортати сторінки історії і спробувати бодай чомусь у неї навчитися.

Зволікання із ухваленням столичного бюджету було пов’язане з прийняттям бюджету державного — так, принаймні, пояснював ситуацію мер Києва Віталій Кличко. Однак із голосуванням за головний фінансовий документ країни депутати Верховної Ради впоралися в один з останніх грудневих днів 2014 року.

«Україна молода» вже писала в попередньому номері про те, що за клопотанням Генеральної прокуратури Печерський суд Києва виніс постанову щодо арешту екс-Президента України Віктора Януковича. Те саме стосується і колишнього Прем’єра Миколи Азарова. Активність Генпрокуратури та Печерського суду можна зрозуміти.

Уже близько восьми місяців триває суперечка між Україною та — де-факто — Росією за скіфське золото. Йдеться про експозицію з кримських та київських музеїв, яка у лютому 2014 року прибула до музею Аланда Пірсона, що в Амстердамі, а у травні мала повертатися додому.

В очікуванні, коли своє слово щодо визнання «ДНР» / «ЛНР» терористичними організаціями скаже Євросоюз, подивимось, як цей механізм працює у світі та яка практична користь у такого визнання. Але для початку зауважимо: досить дивно очікувати подібного кроку від третіх сторін, якщо сама Україна ще не визначилась із тим, хто для неї «деенерівці» з «еленерівцями».

Післязавтра — роковини з дня смерті перших героїв Небесної сотні — Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Хоча, напевно, так говорити не зовсім коректно: їхня загибель була першим публічним вбивством, але за день до неї нелюди, що викрали Юрія Вербицького (разом з Ігорем Луценком), закатрупили активіста-майданівця і викинули його понівечене тіло.

Парламентський четвер почався з питань військово-мобілізаційних. Рада затвердила указ Президента Порошенка, який той підписав 14 січня, і таким чином підтримала оголошення нової хвилі мобілізації. «За» проголосували 268 парламентаріїв, хоча цифра могла бути і більшою — близько 30 депутатів з Блоку Петра Порошенка проігнорували ініціативу свого партійного «патрона».

Порядок денний середи, 14 січня, у Верховній Раді не був аж надто насиченим. На кону — чотири пункти. По-перше, поправки до Кримінального кодексу, згідно з якими посилюється відповідальність за скоєння військових злочинів. По-друге, так само поправки, але вже пов’язані зі збільшенням покарання за крадіжку природного газу.

«Верховна Рада України розраховує на міжнародну солідарність і підтримку та звертається до Парламентської асамблеї Ради Європи із закликом невідкладно вжити всіх необхідних заходів для якнайшвидшого визволення Надії Савченко», — йдеться у постанові, ухваленій Верховною Радою учора. Депутати почали свою роботу зі звернення до ПАРЄ та до світових лідерів.