З першого липня удвічі підвищено мінімальний рівень стипендій для студентів вищих навчальних закладів. А 21 липня Кабінет Міністрів України затвердив новий порядок призначення і виплати стипендій. Це означає, що вже у вересні цього року студенти отримають більшу стипендію порівняно з минулим роком.

Ви знаєте, що потрібно зробити, аби отримати нашивку «Робінзон»? Дуже просто: побудувати собі курінь і мешкати саме в ньому, а не в наметі. І, по-друге, прожити добу на автономному перебуванні. «Що таке автономне перебування?» — по-дилетантськи запитую у двох хлопчаків десяти-дванадцяти років у формі скаутів. Виявляється, дуже просто: їм видали продукти на двох, і вони тепер самі готують і годуються. Чи ж смачно виходить? «Такий супчик зварили!.. — запевняють хлопці. — А ще ж можна рибу ловити, ягоди збирати...» Не втримуюсь від ще одного запитання: чи продовжуватимуть варити супчики і вдома, чи відразу по поверненнi перейдуть винятково на мамине обслуговування? Відповідь можна б передати одним словом: «Ображаєте...» Курені у хлопців гарні. Не знаю як під час дощу, а в добру погоду не відмовилася б пожити в такому. Втім, певно, і від дощу вони захищають: нинішнє літо погодою не балує, тож дощ — не несподіванка і до нього готові.

— Доблій день! Як ся маєсь? — обличчя студента Лю Юнь Тао розпливається в усмішці, бо для українця ефект від колоритного «як ся маєш» з вуст представника жовтої раси завжди передбачуваний і стовідсотковий. Юнь Тао, якого одногрупники з Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка звуть просто Юрою, один iз кращих на своєму другому курсі. І не тільки тому, що в заліковці у нього лише «добре» і «відмінно»: у позаурочний час «Юрко» ще випускає ієрогліфами київську газету «Українсько-китайський бізнес» iз тижневим тиражем 3 тисячі примірників.

З 1 вересня в Ужгороді відкриється школа зі словацької мовою навчання. Як відомо, словаків на Закарпатті проживає небагато — кілька тисяч чоловік. Та й живуть вони доволі розпорошено. Тому про систему освіти рідною мовою говорити не доводилося. Але зі здобуттям незалежності Україна демонструє максимальне забезпечення прав національних меншин.

«Раніше вступ до університету я уявляла собі як щось буденне: закінчила школу, стала студенткою, — ділиться своїми думками абітурієнтка Ірина. — Тепер уже починаю розуміти, що при конкурсі 3—5 осіб на місце це зовсім не просто». Ірина мріє вивчати політологію в Національному університеті ім. Тараса Шевченка, але документи подає водночас до кількох вузів. «Так надійніше, — пояснює вона. — Є хоч якась надія, що не залишуся на вулиці». Звичайно, є й інша «надія», швидше, «гарантія», що обчислюється кругленькою сумою, але про неї Ірина говорити не хоче. Мовляв, не знаю я нічого, та й грошей «таких» у батьків немає. Цікавлюся розмірами потрібної суми. Моя співрозмовниця стинає плечима. Думає, я шпигун.

Липень — місяць студентський. Точніше, абітурієнтський. Адже упродовж усього цього місяця у вузах України триває вступна кампанія. До 7 липня приймають документи в національних університетах, де з 8-го починаються іспити. У державних вузах папери приймають до 15-го, а іспити починаються з 16-го. У вузах 1-2-го рівнiв акредитації (училища, коледжі) приймають документи до 22 липня.

Як завжди, майже всіх у цей гарячий місяць цікавить плата за майбутнє навчання. І навіть — за місце під люстрою в університетській аудиторії. Однак хабарництво — хвороба суспільна. І без тієї «мирної» особи, яка дає «на лапу», неможливе існування того, хто «бере». Цікаво, що, за результатами опитування, здійсненого в кількох регіонах України Центром «Соціальний моніторинг» спільно з Українським інститутом соціальних досліджень, 63 відсотки хлопців і дівчат переконані, що система вступних випробувань до вузів у нашій країні непрозора. Утім майже дві третини української молоді не впевнені, що корупцію у вузах можна здолати. А опитування студентів житомирських вузів показало, що тільки 3 відсотки з них визнали важливою проблему чесного вступу.
Про проблему цьогорічної вступної кампанії — наша розмова з першим заступником директора департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, кандидатом економічних наук Миколою ХМЕЛЕВСЬКИМ.

Цього року школу закінчує близько 475 тисяч школярів. Майже півмільйона українських хлопців і дівчат перестануть бути школярами і вирушать далі щаблями поступу. За когось подбають батьки, переконавши дітей іти вчитися далі і сплативши часом таємний «внесок» у «скарбницю вузу». За декого батьки не подбають. Але це не означає, що про них не подбає ніхто.

За словами декана фізичного факультету, члена-кореспондента НАН України Леоніда Булавіна, саме тут студенти отримують сучасні якісні знання, що базуються на «трьох китах»: оволодінні потужним фізико-математичним апаратом, який дає змогу розв`язувати не лише наукові задачі, а й проблеми в таких далеких від фізики сферах як економіка, соціологія, екологія, психологія; опануванні сучасними комп'ютерними інформаційними системами; знанні іноземних мов. Сьогодні фізичний факультет шевченківського «універу» є одним із найпотужніших не тільки в Україні, а й у Європі наукових центрів з підготовки висококваліфікованих професійних фізиків. Понад 700 студентів (щорічно ними стають 150 хлопців і дівчат) навчаються тут на 10 кафедрах: астрономії та фізики космосу, експериментальної фізики, загальної фізики, квантової теорії поля, молекулярної фізики, оптики, теоретичної фізики, фізики металів, фізики функціональних матеріалів, ядерної фізики. На факультеті є свої органи студентського самоврядування: Рада студентів та аспірантів (РСА), Рада гуртожитку та профком студентів.

На Вінниччині фінішував конкурс дитячих творів і листів «Перше побачення моїх батьків», організований обласним центром соціальних служб для молоді за сприяння профільних центрів у районах та освітніх закладах. З кожним роком популярність його зростає — тільки в цьому році кількість учасників на першому, «районному», етапі сягнула 560 чоловік. А якщо врахувати, що проводився він уже вшосте, то за весь час організаторам вдалось охопити понад дві тисячі підлітків віком від тринадцяти до сімнадцяти років. Метою такого масштабного заходу, як розповіла кореспонденту «УМ» директор ОЦССМ Олена Стоялова, є пропаганда цінностей сім'ї, духовної культури, зміцнення зв'язків та традицій усередині родин. Тому при оцінці творів враховували передусім глибину сімейних стосунків, сімейного спілкування.

Кожний першокурсник знає, що «кращий друг» і помічник студента — інтернет. Діставшись до хащів всесвітньої павутини, можна одразу прямувати на пошукові портали та сайти так званих банків рефератів. І там підбирати усе, що потрібно. Щоправда, через те, що цією простою дорогою сьогодні суне чимало студентів, вона має свої мінуси. Цілком можливо, що хтось з одногрупників дасть викладачеві таку ж роботу — слово в слово. Тільки з іншим прізвищем «автора». Ще більше доведеться червоніти, якщо ненароком «присвоїте» наукові наробітки вашого ж викладача. Адже результати їхньої праці теж можуть трапитися у мережі... Взагалі, знайти в інтернеті пристойний реферат чи курсову не так просто: банки рефератів переповнені, але назви розміщених тем не завжди відповідають змістові. Або ж тема розкрита поверхово. Воно й не дивно: ніхто не даруватиме вам пристойні роботи задарма. На сайтах цих же банків можна замовити окрему, індивідуальну роботу. У середньому, такий реферат коштує 10 доларів, курсова — 30, диплом — 50. Квитанцію на замовлення можна роздрукувати прямо з сайту. І за тиждень виконавці обіцяють прислати вам роботу кур'єрською або електронною поштою.