Херсон огорнув густий дим, а прямо з неба на городян сиплеться «чорний сніг» із попелу. Таке трапляється, коли у дніпровських плавнях спалахують багатокілометрові пожежі. Як розповіли «УМ» у прес–службі облуправління МНС, очерет горить на березі, протилежному східній частині Херсона. З боку міста видно яскравий вогонь, який поступово наближається уздовж лінії берега в бік Цюрупинського мосту через Дніпро.

Задумуючи чергову виставу, кожен театр намагається закласти в неї обов’язкову родзинку, яка гарантовано притягуватиме глядача і вирізнятиме її серед інших театральних пропозицій. Молодий театр у цьому питанні вирішив скористатися послугами постановника з Угорщини. Бо подивитися на іншу режисерську школу — це завжди цікаво, спектаклів «в імпортному виконанні» у нас одиниці. Режисер Белла Меро з Уягорщини до Києва прибув через Херсон, там він поставив п’ять вистав і ось тепер дебютував у столиці. Преамбулою до цієї події була участь художнього керівника Молодого театру Станіслава Мойсеєва у проекті «Центральноєвропейське театральне коло» та його постановка спектаклю «Одруження» в угорському Театрі ім. Йокая. Слідом за Мойсеєвим Белла Меро також вирішив вивести на театральну сцену свого земляка, обравши для дебюту в Молодому театрі п’єсу Іштвана Еркеня «Сім’я Тотів».

До рейтингу найкращих міст для проживання, складеного журналістами та аналітиками видання «Коментарі», ввійшли 45 найбільших населених пунктів України. Їх оцінювали за рівнем зарплат, роботою сфери послуг, бюджетом розвитку міста й видатками на освіту та охорону здоров’я. Перша позиція цілком очікувано дісталася Києву, який, зокрема, став лідером за рівнем зар­плат. Як не дивно, на п’яти столиці наступає... Хмельницький. Тут найнижчий рівень заборгованості населення з оплати житлово–комунальних послуг. Окрім того, велика частка місцевих мешканців займається малим бізнесом (у Хмельницькому розташований один із найбільших ринків одягу в Україні), місто може також похизуватися темпами житлового будівни­цтва.

Якою була б реакція вітчизняних та закордонних засобів масової інформації на повідомлення, що «поляки побудують «латинський» меморіал у Бабиному Яру»? І вона була б зрозумілою, адже Бабин Яр у Києві став символом геноциду євреїв на території України у роки ІІ Світової війни. Тому таке повідомлення було б сприйняте як політична провокація, як намагання заперечити Голокост, штучно «інтернаціоналізувавши» з цією метою місце масових захоронень євреїв Києва, знищених нацистами. При тому, що i справді у Бабиному Яру німецькі окупанти мордували громадян Радянського Союзу різних національностей, насамперед й українців.

Довгий час комуністичний режим намагався приховати сліди своїх злочинів у Биківні. «Державні комісії» переконували громадськість, що в Биківнянському лісі — «місце розправи фашистських загарбників над радянськими людьми». І лише 21 березня 1989 року чергова Державна комісія вперше офіційно підтвердила, що тут поховані жертви сталінських репресій. І лише через шість років праці патріотичної громадськості пам’ять українських мучеників була вшанована меморіальним комплексом.

Та московська Луб’янка не вгамувалася. Не зумівши перешкодити встановленню правди про Биківнянський злочин, ідеологічні нащадки катів узялися її «розмивати», «інтернаціоналізовувати». Мовляв, у Биківні поховані не тільки українці, а й люди інших національностей. Тому Биківню слід вважати не актом геноциду української нації, здійсненого російськими окупантами у ХХ столітті, а лише «проявом класової боротьби» або ж «свідченням особистої жорстокості Сталіна». Для обґрунтування цих фальшивих тез спадкоємці більшовизму активно розігрують і «польську карту»...

У свої дев’ять «із хвостиком» херсончанка Поліна Тарасенко грає на барабанах, саксофоні, тромбоні, трубі та роялі. Наймолодша джазова ін­струменталістка України перемогла в національному конкурсі «Диво–дитина», в номінації «Найдивовижніший». Пізніше херсонська школярка стала персональною стипендіаткою одного з благодійних фондів України.

Музикою Поліна почала займатися у неповні шість років завдяки підтримці мами — Олени Тарасенко. Дитина швидко досягла успіху й всеукраїнського визнання. Ще б пак! Адже народилася вона в такій дружній родині, яка вже давно стала місцевою знаменитістю. Тато і двоє старших братів Поліни — відомі всьому світу «змієнавти» і майстри аерофотозйомки, а мама — активний учасник зеленого туризму.

Жителів Миколаївської області охопила паніка: їхні будинки, дерева, сади і домашні тварини вкрив шар невідомого червоного пилу, позбутися якого просто не можливо. Люди дуже схвильовані та побоюються за своє здоров’я. Погіршилася ситуація і на дорогах: «червона» мряка огорнула трасу, що неподалiк, і проїжджаючі з подивом спостерігають незвичний густий «туман».

Багатодітна родина з Великої Олександрівки ледь не стала джерелом епідемії менінгіту серед дітей: як з’ясували лікарі, малюки підхопили інфекцію від дорослих «бацилоносіїв». Померла дівчинка була п’ятою дитиною у великій родині Тетяни М., де, виховується ще шестеро неповнолітніх. Про те, що у дитини саме менінгіт, батьки зрозуміли вже в лікарні. До цього займалися самолікуванням, даючи дітям жарознижувальне і вітаміни — як при ГРВІ. «Дівчинку доправили до нас iз температурою 40. Уже починалися судоми, — розповідає лікар Великоолександрівської районної лікарні Олена Бойко. — Врятувати її, на жаль, не вдалося, оскільки час було згаяно».

Президент України знову потішив громадськість своїми висловлюваннями–«янукізмами». Причому двома за день. Під час виїзного засідання комітету економічних реформ у Херсоні глава держави переплутав сусідні країни, зате вжив пікантне слівце «шльопери», змусивши чиновників і журналістів напружувати мізки: що ж малося на увазі?