«Тепер ви знаєте, що кохання — це ілюзія», — говорить чоловік до дівчини, виходячи з показу мелодрами «Ілюзія кохання» французької режисерки Ніколь Гарсії.

Письменниця Марія Морозенко — лауреат конкурсу «Рукомесло» в номінації «Твори для дітей», її етюд «Вони і лелеки» увійшов до сотні найкращих українських новел конкурсу «Сила малого», а рукопис повісті «Великий характерник Іван Сірко» здобув перемогу в конкурсі «Українська сила».

Далі публікуємо шорт-листи Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2016» — по сім найподієвіших книжок сезону кожної підномінації (за абеткою).

«Нашу волонтерську діяльність ми провадимо вже третій рік: їздимо на Схід із різними проектами, ініціативами. Ось уже півтора року зосередилися на роботі й допомозі в гуманітарній сфері — це передусім освіта, культура, медична галузь.

Художниця і мистецтвознавець Ольга Адам вірить у чудодійну силу арт-терапії. Долати негаразди — видимі чи підсвідомі — з пензликом у руках вона вчить дітей. Арт-студія Ольги має життєстверджуючу і безапеляційну назву «Щастя».

Схоже, чесно-прозоре інтерв’ю лишилося тільки у прямому ефірі. Решта — PR-матеріали.

«Я багато чого віддав би, щоб цього фільму ніколи не було», — так сказав про свою картину «Рідні» режисер Віталій Манський.

Для меломанів 70—80-х трьо­ма китами, на яких тоді трималася білоруська пісня (і білоруська мова), були, безперечно, «Пісняри», «Сябри» та «Вєраси».

На моєму столі книжка — Роман Кумлик «Гуцульські співанки». Що може бути кращим подарунком, ніж книжка? Та ще тоді, коли свого часу доля звела з цією чудовою людиною.

Як значиться в анотації премії «Воїн світла» імені Михайла Жизневського, вона «присуджується щорічно за книгу українського або білоруського автора, в якій діє благородний, сміливий герой, який бореться за справедливість, проповідуючи загальнолюдські цінності і є прикладом для наслідування».