Шевчук знову в Києві. Останній раз він співав, здається, на Майдані в 2004–му. І теж був сніг. Цього разу він ще не співав (нова концертна програма «Інакше» запланована на 22 лютого), але вже зібрав натовп — журналісти не вмістилися в маленькій залі агенції РІА «Новості», сиділи на підлозі між рядами стільців і забили тілами вихід. Шевчук говорив півтори години. Було душно, хоч на вулиці мінус 15, в операторів на лобі виблискував піт, згадувався суддя Кірєєв. Усе одно ніхто не вийшов. Було цікаво. Я дивилася йому в очі і думала, що давно вже не бачила такої вільної людини.

16 травня Шевчуку виповниться 55. Він не постарів, не стерся і не «забронзовів», тільки надбав зграйку маленьких зморщок. Йому, як завжди, є що сказати.

Напередодні президентських виборів навіть ті американські знаменитості, які в інший час не надто цікавляться політикою, починають активно проявляти свою громадянську позицію. На відміну від наших зірок, більшість із яких легко міняють політичні симпатії залежно від того, хто з кандидатів запропонує вигідніший гонорар, у США відомі особистості з табору в табір не перебігають. Скажімо, Мел Гібсон, Хізер Локлір чи Мікі Рурк завжди агітують за представників республіканського табору. Натомість Том Хенкс, Меріл Стріп, Джордж Клуні стабільно підтримують кандидатів від Демократичної партії. Долучилася до цієї когорти і Скарлетт Йоханссон, яка давно симпатизує Бараку Обамі. Днями зірка «Труднощів перекладу» виступила в ролі ведучої на вечірці, метою якої був збір коштів на виборчу кампанію чинного президента.

Народний депутат Роман Забзалюк, який вважався одним із найбільш принципових членів партії «Батьківщина», насправді не виходив із Блоку Юлії Тимошенко. На вчорашній прес–конференції Забзалюк розповів, що формальний вихід із БЮТ і подальший вступ до провладної групи «Реформи заради майбутнього» був спецоперацією задля недопущення перекупу парламентаріїв (або, за словами пана Романа, «депутатським розслідуванням»). Забзалюк повідомив, що його намагалися купити за 450 тисяч доларів. Відповідні розмови записано на аудіопристрій.

Це перший випадок в історії українського парламентаризму, коли депутат виставляє напоказ спробу підкупу — з указуванням конкретної суми, «замовника», мотивів.

На Мальдівських островах, де так полюбляє відпочивати українська «еліта», стався «поліцейський переворот». Президент Мальдівської Республіки (населення — близько 400 тисяч осіб), демократ Мохамед Нашид, учора був змушений подати у відставку після того, як група офіцерів поліції вчинила заколот і захопила державне телебачення. Як повідомляє Бі­Бі­Сі, у телезверненні до нації Нашид заявив, що пішов на такий крок, аби не застосовувати силу проти власного народу. Раніше мальдівські військові, задіявши сльозогінний газ, розігнали демонстрацію прибічників попереднього глави держави Момуна Абдул Гаюма, який автократично правив Мальдівами впродовж 30 років (до 2008­го). Серед учасників мітингу були і поліцейські.

«У вас проблеми — ми вам радо допоможемо!». «Та що ви!!! Це ми готові прийти вам на допомогу!..». Чергове українсько–російсько–європейське протистояння нині починається не гострими заявами і не металом у голосі посадових осіб, як було в 2009–му, а якоюсь просто–таки нелюдською ввічливістю. Від якої — у виконанні лідерів щонайменше двох держав — чомусь починає холонути кров.

За вікном — 20 градусів морозу. Але на деяких вулицях Москви людно, як на сочинському пляжі в розпал літа. «Неможливо перемогти народ, який їсть морозиво при температурі –40», — цю фразу, яку приписують Черчіллю, минулої суботи і в Білокам’яній, і в багатьох інших містах Росії цитували часто. Всупереч побоюванням організаторів, мороз не лише не розлякав, а ще більше згуртував опозиційно налаштованих громадян: третій великий мітинг опозиції (після зібрання на Болотній площі 10 грудня та на проспекті Сахарова 24 грудня 2011 року) виявився наймасовішим. Дарма предстоятель Російської православної церкви Кирил наголошував, що правовірні РПЦ–християнини по мітингах не шастають, а вдома моляться.

До проповіді патріарха не дослухалися не лише учасники «неканонічного» мітингу «За чесні вибори», а й прихильники цілком достойної благословення Святійшого Кирила позиції «Хто, якщо не Путін?». Отямившись від несподіваної масовості перших за два десятиріччя справді потужних акцій опозиції, влада вперше відреагувала на них своїм «клином»: зібравши «антипомаранчевий» мітинг під гаслом «Нам є що втрачати». Дані щодо чисельності обох акцій, залежно від того, хто рахував, кардинально розходяться. За незалежними оцінками, кількість людей була приблизно однаковою — 80–100 тисяч. Щоправда, якщо на Болотну люди йшли за покликом серця, то на Поклонну — переважно за рознарядкою.

«Головне — одягнутися тепло, а не «по моді»: якщо ви будете виглядати як справжній хіпстер, але при цьому відморозите собі всі органи, ця жертва навряд чи піде на користь протестному руху. Термобілизна, валянки, рукавиці, зимова шапка — наше все.

В Одесі набирає обертів конфлікт між видавництвом «Чорномор’я» та редакціями трьох газет, які розташовані в приміщенні видавництва — «Вєчєрняя Одєсса», «Юг» і «Чорноморські новини». Сьогодні в господарському суді розглядаються п’ять (!) позовів, пов’язаних із «Чорномор’ям» i редакціями газет. Три з них подало видавництво з матеріальними претензіями до «Вєчєрнєй Одєсси», «Юга» і «Чорноморських новин»; водночас «Юг» і «Чорноморські новини» судяться з видавництвом щодо перешкоджання редакційній діяльності.