А «Газпром», виявляється, голий!

07.02.2012
А «Газпром», виявляється, голий!

Вiд раніше всемогутнього «Газпрому» може залишитися лише блiда тiнь. (Фото Рейтер.)

«У вас проблеми — ми вам радо допоможемо!». «Та що ви!!! Це ми готові прийти вам на допомогу!..». Чергове українсько–російсько–європейське протистояння нині починається не гострими заявами і не металом у голосі посадових осіб, як було в 2009–му, а якоюсь просто–таки нелюдською ввічливістю. Від якої — у виконанні лідерів щонайменше двох держав — чомусь починає холонути кров.

 

І Путін щоранку думає про Україну!

Небувалі, рекордні і чомусь неочікувані морози лютого 2012 року сплутали всі карти головним гравцям постійно діючого газового протистояння. Аби обігріти приміщення, Україна збільшила його споживання і почала активніше вибирати газ зi своїх (за офіційними даними, саме своїх. — Ред.) сховищ. Тим часом росіяни зіткнулися із ситуацією, про яку ні «Газпром», ні Кремль ніколи навіть обмовитися собі не дозволили. Їм банально не вистачило газу, аби виконати свої обов’язки постачальника перед Європою! Чи — за іншим трактуванням — транспортних можливостей, аби доставити це паливо на захід від Сибіру.

Оскільки контури нашої країни на мапі для росіян чомусь сильно нагадують форму цапа–відбувайла, вони одразу ж розпочали улюблену тему — газ, мовляв, крадуть українці. Піар–кампанію керівництво РФ провело за традиційним сценарієм: прем’єр Росії Володимир Путін викликав до себе свого заступника Ігоря Сєчіна, а також двох заступників голови правління «Газпрому» — Олександра Медведєва та Олександра Круглова. А також... телеоператорів провідних російських телеканалів.

«Порівняно з контрактом (умови контракту становлять 135 млн. кубометрів щоденного відбору) там було 150 і навіть 170 мільйонів. І за річним обсягом у нас укладено контракт на 27 (?) мільярдів. Якщо далі буде в такому режимі, то відбір становитиме близько 50 мільярдів», — намагаючись не дивитися в телекамеру, звітував своєму прем’єр–міністрові пан Круглов. Простіше кажучи, газовик поскаржився очільнику уряду, що Україна буцімто знову, як і в далекому 2009–му, розпочала несанкціонований відбір палива.

Із цифрами у «газпромівця» виникла фрейдистська обмовка: 27 мільярдів кубів, які він назвав умовами контракту, насправді є вимогами України щодо зменшення обсягів споживання. Проти яких категорично виступає «Газпром». Насправді ж Україна має купити у «Газпрому» 33 млрд. кубів (у договорі 2009 року передбачена ще більша цифра, але її нібито вдалося зменшити полюбовно), і російський газовий монополіст кілька разів публічно заявляв, що він змусить Україну придбати всю передбачену кількість.

«Що, росіяни, без газу сидите?»

Реакція Путіна виявилася значно цікавішою, ніж його традиційне «мочити в сортирі». «Все, що до 50 [мільярдів кубометрів], — це в рамках контракту, а все, що понад, — виходить за його межі, — м’яко відповів ВВП і несподівано закінчив: — Але Україні треба допомагати і в повному обсязі задовольняти їхні потреби». Круглов, як і належить російському чиновнику, відповів незалежно та аналітично: виструнчився і сказав: «Єсть!».

Утiм найцікавішим визнанням представника «Газпрому» стала інша його репліка. Мовляв, у постачанні палива до Європи упродовж декількох днів і справді мало місце невелике зменшення обсягу поставок до цих країн об’ємом до 10%, але потім поставки повернулися в обсяги, передбачені контрактом. Таким чином, «газовий монстр» визнав: вони справді не виконали своїх обов’язків перед клієнтами у Європі. І зовсім не з нашої, а навпаки, — цілком із своєї вини.

Щоправда, ця «явка з повинною» прозвучала вже після того, як свої цифри озвучила Єврокомісія: від невиконання РФ своїх функцій постраждали Польща, Австрія, Угорщина, Румунія, Греція, Італія. Причому, рахунок йшов на великі цифри. Якщо, скажімо, Польща відбулася легким переляком — зменшення обсягу становило 8%, то Австрія недоотримала цілих 30%, а Італія, яка нині страждає від економічної кризи та найбільших за 80 років морозів, — 24%. Італійці навіть виступили із заявою, що якщо «Газпром» не відновить постачання, а погода не поліпшиться, у них виникнуть серйозні проблеми.

Україна, треба віддати їй належне, відреагувала оперативно. Так, прес–служба «Нафтогазу» повідомила: понаднормово ми використовуємо лише свій газ із сховищ, а ось відбір із ГТС ми, навпаки, скоротили. Профільний міністр Юрій Бойко навів конкретні цифри. «При технічному погодженні в 490 млн. кубів щодобово, постачання газу відбувається на рівні 415 млн. кубометрів. Україна ж відбирає газ точно у нормах, передбачених контрактом. Але зважаючи, що газ не доходить до нас, то він не доходить і до Європи», — сказав Бойко.

Але апофеозом заочної перепалки заклятих друзів стала єхидна заява нашого Прем’єр–міністра Миколи Азарова, яку він дозволив собі, перебуваючи з візитом на Дарницькій ТЕС. «Ми запропонували Росії свою допомогу. Будь ласка, звертайтеся до нас, укладемо контракт, якщо ви вважаєте за потрібне», — Азаров намагався танцювати на кістках «Газпрому». Раніше подібних «вольностей» офіційний Київ щодо старшого брата собі не дозволяв...

У «Газпрому» інфаркт?

Куди ж поділися незчислимі запаси російського газу, нині намагаються з’ясувати експерти: наші та російські. «На ситуацію впливають три фактори: президентські вибори в Росії, нестача інвесторів та нестача, власне кажучи, газу», — каже колишній спікер «Нафтогазу України» Валентин Землянський. «За останні шість років можливості оперативного реагування «Газпрому» на зміни оперативної ситуації значно погіршилися, — фактично погоджується з ним російський газовий аналітик Михайло Корчемкін. — Причина — у системній помилці керівництва компанії. Відмова від програми розширення потужностей підземних сховищ у поєднанні з різким скороченням імпорту газу із Середньої Азії призвів до сезонного дефіциту палива на півдні країни, а також нестачі газу для заповнення трьох газогонів: «Союз», Оренбург–Новопсков і САЦ».

Незалежні російські експерти зазначають: замість того, аби за виручені від продажу газу кошти розвідувати нові родовища, «Газпром» вкладався у палацову архітектуру, фінансування футбольних команд та реалізацію інших важливих проектів, які не мають жодного стосунку до газовидобування. Не розуміють росіяни і цієї затратної впертості, з якою їхній газовий монополіст будує обхідні газогони. З одного боку, йдеться про явно завищену вартість проектів, яку аналітики пояснюють традиційно — схема відкатів. З іншого — невідомо, для чого «Газпрому» такі транспортні обсяги. Адже якщо, скажімо, РФ добудує і південний, і північний потоки, то до 2020 року вони зможуть транспортувати газу... удвічі більше, ніж компанія планує видобувати.

«Упродовж 2003—2008 років «Газпром» ледь утримував щорічне видобування на рівні 556 млрд. кубометрів, — додає експерт Юрій Корольчук. — Зараз воно скоротилося до 520 млрд. І при цьому вони ще домовляються про постачання газу до Китаю! Насправді ж компанія пережила так званий газовий «інфаркт» і тепер змушена робити собі ін’єкції у вигляді масової закупівлі пального в Середній Азії. Інакше компанія зірве договори постачання газу до Європи! Видно також, що «Газпром» не може розвивати власні родовища самостійно: до розвідування всіх нових залучали європейських інвесторів».