Уряд поки що не підвищив газові тарифи для населення, але деякі місцеві органи влади вже підняли вартість «комуналки». Причому в кілька разів! «А що ж буде, якщо ми таки піднімемо?» — мабуть, подумав Прем’єр–міністр Микола Азаров і на вчорашньому засіданні уряду вирішив організувати невеличкий показовий прочухан своєму близькому другові й соратнику зi славного Донецька Анатолію Близнюку. А в його особі — всім місцевим керівникам, які хочуть заробляти багато і швидко.

Сергій Параджанов — кінорежисер і художник, містифікатор і візіонер, оповідач, антиквар, геній. Письменнику Михайлу Коцюбинському з усіх екранізованих українських літераторів пощастило чи не найбільше — його «Тіні забутих предків», зрежисовані Параджановим, явили світу український міф, українську душу в чистому мистецькому вигляді. Час, коли в Києві карнавалив Параджанов, був для української культури плідним на творчість, злети, натхнення, на тлі його яскравого способу життя й інші митці фантазували і пнулися, включалися в гру і конкуренцію. Чар Сергія Йосиповича є і в його знімках, постановочних портретах — це театр одного актора в обрамленні барокових інсталяцій. Виставка «Параджанов. Дотик», яка відкрилася в Національному музеї імені Тараса Шевченка і триватиме до кінця січня, відкриває Параджанова, який не позує і не грає — вихопленого з життя, зупиненого за мить після слова і на півдорозі до жесту.

Майже 50 років тому українець Микола Степанов створив шедевр, біля якого замислено зупиняються відвідувачі. Експонується робота у французькому Версалі, а також у місті Орлеані, на батьківщині знаменитої Орлеанської діви. Фотознімок під назвою «Життя» настільки вразив французів, що йому не раз присуджували почесні нагороди, зокрема — зовсім недавно — диплом Жанни Дарк за «довгоживучість». А сам фотохудожник отримав довічне право безплатно відвідувати Державний музей фотографії Франції. Але за 82 роки свого життя Микола Степанов жодного разу так і не скористався своїм привілеєм. Не знали закордонні шанувальники таланту фотохудожника, що для простого українського пенсіонера з його жебрацькою пенсією подібна пільга — все одно, що дозвіл переходити дорогу на червоне світло...

Коньяк завдячує своїй популярності королю Людовику XIV, який жив у XVII столітті. З того часу сплило багато води, і коньяк почали виготовляти не тільки у Франції, а й в Україні. Однак з’єднувальною ниткою між українськими та французькими коньяками залишилась 46–та географічна паралель. Вона назавжди поріднила і принесла славу двом містам — французькому Коньяк iз провінції Шаранта і українському — Нова Каховка з Херсонщини. А для коньяків географічний зв’язок — це як гени для людини.

Директор Херсонського машинобудівного заводу Віктор Слободянюк упевнений: йому помстилися за організацію щоденних акцій протесту, які робітники його підприємства проводять у центрі міста. Однак міліція поки що порушила кримінальну справу за фактом нападу на директора за статтею «хуліганство».

Цей пам’ятник Тарасовi Шевченку на Монастирському острові у Дніпропетровську височіє над Дніпром уже понад 50 років. Свого часу саме біля нього відбувалися всі патріотичні дійства, пов’язані з незалежністю української держави. У радянські часи саме тут агенти КДБ «полювали» на тих, хто наважувався покласти до підніжжя пам’ятника квіти... Та коли на початку 90–х у центрі Дніпропетровська було зведено ще одну скульптуру — молодому Кобзареві, всі масові патріотичні заходи поступово перемістилися туди. Цьогоріч дніпропетровці у день 20–річчя Незалежності України вирішили вшанувати обох Кобзарів. Коли патріоти, як завжди, зібралися біля скульптури молодому Кобзареві, а потім вирушили пішою ходою на дніпровську набережну до «старого» Кобзаря, на Монастирському острові їх чекала неприємна несподіванка — скульптура була обнесена металевим парканом і риштуванням, а голова Шевченка була знущально підчеплена петлею стріли автокрана...