На Дніпропетровщині влiтку приймали гостя з далекої Австралії, приїзду якого, за зізнанням заступника голови обласної ради Івана Лазаренка, домагалися цілий рік. 86–річний Алекс Подолинський, що має українське походження, на свій поважний вік явно не скидався. І це виглядало цілком логічно. Адже саме Алекс Подолинський для десятків тисяч людей в усьому світі є своєрідним символом практичного ведення біодинамічного сільського господарства. Простіше кажучи, австралієць значну частину свого життя присвятив тому, щоб ми не споживали не те що генетично модифіковані організми, а навіть продукти, для вирощування яких застосовувалися мінеральні добрива, і зосередилися винятково на екологічно чистих харчах. У цьо­му, власне, й полягає головна сутність біодинамічного землеробства.

Познайомитися з Леонідом Древецьким мене спонукав прозаїчний випадок. На одному з найближчих ринків Сімферополя у привітної продавчині угледів напрочуд розкішні грона винограду. Своїм товарним виглядом і сортовим розмаїттям вони явно «затикали за пояс» аналогічний плодово–ягідний крам на сусідніх ятках. Слово за слово — і з’ясувалося, що до цієї апетитної смакоти причетні всі домашні жінки, в тому числі діти і внуки. Проте найбільше все ж доклав праці в соковиті грона її чоловік. Там же, на ринку, я з ним і познайомився. Й одразу вивідав, що цілеспрямовано плекає й колекціонує сонячну лозу той лише п’ять останніх років. Наразі на 20 сотках пана Леоніда тягнуться до сонця понад 160 сортів столового винограду, хоча самих кущів, не рахуючи кiлькох тисяч цьогорічних саджанців у «шкілці», його родина доглядає у два рази більше.

...Відвідавши напередодні написання матеріалу три тернопільські магазини, автор цих рядків в одному знайшла гречану крупу по 15 гривень за кілограм, в іншому — по 17, а в третьому сказали, що вже два тижні взагалі її не одержували. А що кажуть самі виробники?

Тернопільщина взагалі–то не спеціалізується на гречці, значно більше вирощують її на Поліссі, Полтавщині, Черкащині, Сумщині. Зате саме в Тернопільській області живе і серйозно займається «гречаною справою» один із найбільших нині в Україні знавців цієї культури — і в теорії, і на практиці — Ігор Марусяк. Тож маршрут журналістського відрядження «УМ» проліг у Заліщицький район, де Ігор Михайлович очолює сільськогосподарський кооператив «Ратай».

В Україні завершується збір головних зернових культур: посіяне зібрано вже на площі майже 12 млн. тонн, або на 80% площ. Уряд злегка остудив свій оптимізм і прогнозує вже не 45 млн. тонн, як перед початком жнив, а близько 40 мільйонів. Однак, як зазначають експерти, потрібно враховувати, що статистика дається для зерна в сирій вазі. Тобто, при доробці вага його зменшиться на 3–4%.

Усі, хто проїздить ще не настільки давно прокладеною об’їзною дорогою з Дніпропетровська на Харків, розташовану неподалік ферму навряд чи помічають. Та й як помітиш, коли ця ферма до звичних канонів не вписується — скромненька будівля, невеличка кошара, з пару десятків корів та молодняка. А ще — невеличкий городик, два маленькі й старезні (пізніше з’ясується, що один iз них — чужий) тракторці, якесь нехитре домашнє причандалля, протягнутий від розташованого поруч поселення дачників електричний кабель і водопровід, на «підстраховці» в якого — скромненька криниця. Оце, вважай, і все. Подружжя Микола та Наталя Ситники вже упродовж не одного року живуть тут безвилазно. А чоловік — і взагалі десь iз 1993–го — відтоді, коли свого часу потужний радгосп наказав довго жити.

Років вісім тому «УМ» уже розповідала своїм читачам про незвичайну кліматичну зону на крайньому півдні Тернопільщини. Природа облаштувала її так, що, наприклад, коли всього лиш у тридцяти хвилинах їзди на північ черешні ще цвітуть, то тут деякими сортами вже можна ласувати. Так і з іншими культурами. Скажімо, ще за часів Австрійської імперії наповнені червонобокими помідорами ящики відправляли звідси залізницею не куди–небудь, а до європейських столиць — Відня та Варшави. А кожний сільський господар добре знався на стандартах, відбирав згідно з ними найспіліших «сеньйорів» і складав у спеціальні ящики, пронумеровані таким чином, щоб закупівельники потім могли знати, де чия продукція. В результаті виключався найменший брак, бо його виявлення означало автоматичне припинення закупок у конкретного газди. В наш час усе по–іншому, але помідорництво залишається для жителів наддністрянських сіл основним трудовим інтересом. Збір урожаю тут розпочався ще на початку червня і триватиме аж до жовтня.

У мальовничих селах на околицях Судової Вишні, що на Львівщині, подружжя Віллемів добре знають: «Якщо вам до козячої ферми, то вам туди». Українка Марія та франкофонний бельгієць Бернар Віллем є справжніми українськими фермерами. Одними з небагатьох, хто не представляє прихований капітал. Це подружжя любить тварин і вміє з ними поратись «за останнім словом науки». На відміну від українських тваринників, вони елегантно вбрані. Такі собі європейці у безкраїх українських чорноземах...

Після кількох сіл, що вдалося побачити з вікна потяга, Козача Лопань нагадала осередок справжньої ділової активності. Одразу за пероном, незважаючи на божевільну спеку, кипить будівництво великого магазину.

Українська влада вкрай недвозначно висловилася про мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. І хоча ініціативи про створення ринку землі з’являються щороку, а потім тихо «помирають», та сьогоднішня ситуація виглядає дещо інакше: вільний продаж землі вигідний практично всім політичним гравцям, а «права селян» захищатимуть переважно маловпливові маргінали.

У західних країнах щороку зростає частка пального, яке має рослинне походження: Євросоюз активно сприяє розвитку виробництва й використання відновлювальних видів енергії. Цікаво, що значна кількість сировини цього пального — «родом» з України. Вітчизняні аграрії активно вирощують ріпак — одну з найприбутковіших нині культур, хоча вона суттєво виснажує ґрунт. При цьому близько 90% врожаю йде на експорт. Але невдовзі цей ланцюжок «аграрії—первинна переробка—експортери» може взагалі залишитися без прибутків: Європа ухвалила нову директиву, яка суттєво звужує експортні можливості нашого АПК.