У статтi П. Ющенка «Загиблим не потрiбнi паради з гуркотом танкiв та салютiв» («Україна молода», №90) досить тактовно викладено матерiал стосовно вiдзначення Дня Перемоги, але, мабуть, не зайве назвати своїми iменами деякi речi, що вiдбуваються при цьому в сучаснiй Українi.

Держава з великим потенцiалом за 20 рокiв перетворилася на руїну. Дiти вiйни вимушенi збирати пляшки, аби здати та за вирученi копiйки дотягнути до пенсiї. Хiба можна в наш час вижити на 1000 гривень на мiсяць, якщо немає свого господарства — городу, курей, качок? Вмирають старi люди пiд гучнi та радiснi пiснi, шоу i регiт комiкiв.

«Золотий» вересень 1939 року «приніс волю» населенню Західної України. За неповними даними, з 1939 по 1955 рік із західноукраїнських земель у східні райони московської імперії було депортовано 2 196 170 осіб, або 20,5% місцевого населення (Літопис нескореної України — т. 1. — с. 18).

Минули вісімнадцяті роковини від дня смерті Святійшого патріарха Київського і всієї України–Русі Володимира — лицаря УПА, мученика за віру і неньку Україну Василя Романюка.

За історію України прикладів плебейства, плазування, запопадливос­ті, зрадництва; холуйства було достатньо. Про все можна дізнатися з історичних джерел. І те, що це є нині серед нашого люду, не якась несподіванка. Ось узяти хоча б ці реверанси і прогинання перед владою, написані у нашій міськрайон­ній газеті «Трудівник Полісся». Тільки той, хто прогинається, і той, перед ким це роблять, навряд чи будуть почуті одне одним, але на нашому районному рівні потуги дописувача були прочитані й навіть обговорені людьми. Якби цей місцевий невизнаний геній чув відгуки своїх колишніх односельчан про себе, то він неодмінно захотів би повіситися або втопитися, бо ж генії, особливо невизнані, дуже гостро реагують на критику, а тут була навіть не критика, а відверта зневага. Отже, хотілося б поставити кілька простих запитань гаспадіну–таваріщу, бо з огляду на те, хто ініціював прийняття мовного закону (нагадаю, що це були «камуністи і рєгіанали»), то саме так тепер «правільна гаваріть на Украінє», «гаспадін–таваріщ». А оскільки мого листа до місцевої газети не надрукували, бо не можна на цю теперішню, «не бандитську, не злочинну» владу нічого поганого говорити, то й пишу до вас. Звертаюсь через «Україну молоду» до «гаспадіна–таваріща» Ю. Катишева.

Рядок iз відомої частівки мимоволі пригадується, коли читаєш статтю пана Ігоря Лосєва майже на будь–яку тему й обов’язково зустрічаєш там примітивний негатив про Президента Ющенка. Це — майстер своєї справи, загалом його статті досить високого ґатунку, але, починаючи їх читати, відчуваєш, що от зараз почнеться.

19 березня відбувалося відкриття пленарного засідання Верховної Ради України. Напередодні було засідання погоджувальної ради, на якій узгоджено план роботи Верховної Ради України на пленарний тиждень. Ніщо не передбачало збою в роботі Ради. Але, як стало вже давно зрозуміло, Партії регіонів та її сателітам–комуністам працююча Рада не потрібна, тож вони готові йти на провокації, вишукувати різні причини для того, щоб зірвати роботу парламенту. Так і того разу голова фракції Партії регіонів Олег Єфремов свідомо спровокував блокування роботи Верховної Ради, виступивши мовою іншої держави і порушивши при цьому Конституцію України. Цим він фактично плюнув в обличчя українській нації. Національно–патріотичні сили відповідно відреагували на цей зухвалий вчинок — трибуна була заблокована. У своєму виступі пан Єфремов обізвав націонал–патріотів фашистами за те, що вони вимагали, аби він виступав державною мовою. Тож виникає запитання: хто в Україні фашисти? «Регіонали» називають фашистами націонал–патріотичне ВО «Свобода». За що? За те, що вони захищають від знищення національну самобутність українців, українську мову, культуру? Але це зовсім не фашизм. Тоді дозвольте нагадати, панове «регіонали», вам і тим, хто з вами, що таке фашизм. Фашизм — це коли нехтують демократичними цінностями, у державі править режим, який спирається на тоталітарну політичну партію, процвітає політичний терор, шовінізм, ксенофобія. Фашистська держава окуповує іншу державу, нищить мову цієї держави, звичаї, культуру і, врешті, сам народ цієї держави. За ВО «Свобода» такого помічено не було.