У середині лютого всеукраїнський фестиваль альтернативної музики «Рейвах» «гудів» свій перший день народження у себе вдома — в Тернополі.
Чи знаєте ви хоча б один фест, який би зміг влаштувати свої сейшени майже по всій Україні? Зазвичай такі акції проводяться в якомусь одному місці, а тут... Суми, Тернопіль, Київ, Миколаїв, Запоріжжя, Житомир, Полтава. І все це лише за рік існування «Рейваху», а якщо казати офіційно — Всеукраїнської мережі мистецьких креативних клубів. Але унікальність «Рейваху» (для тих, хто не знає, за словником Грінченка, рейвах — безладно розкидані речі, гармидер. — Авт.) не тільки у його географії. Жодне інше зібрання різноманітних команд не супроводжується ще й перформансами художників, фотографів, якісним відеорядом, і найголовніше — вільним духом, свободою самовиражання.

Коли життя, здається, псується на ніц, а душу забембала тоскною сірятиною київська зима, на допомогу приходить «Арт Велес». Та сама ГО (громадська організація), яка не дає у ваших мізках жиріти банальному попсу. Але й про альтернативу цього разу не йдеться — «артвелесiвці» замахнулися ще вище — на класику. І не були би вони такими крутими, якби та класика не була українською — незапитаною, незвіданою, але загадковою і звабливою. Цей проект розпочався 2001 року зі стартом першого Всеукраїнського фестивалю «Київська Русь», присвяченого українському бароко. Його плоди ми пожинаємо сьогодні — із виходом у світ трьох компакт-дисків із концертними записами фесту: «Український автентичний фольклор», «Музика українського бароко», «Академічна музика України XIX-XX ст.» Позіхаєте «Нудно...»? Аж ніскілечки! Тут я готова сперечатися навіть із художнім керівником фестивалю Тарасом Грималюком, який вважає, що академічну музику треба подавати гомеопатичними дозами, щоб не отруїти незвиклі до високого маси. Зважаючи на обмежений наклад класичної серії — три CD по три тисячі — нашим масам смерть вiд отруєння не загрожує. Навряд чи почують вони Артемія Веделя, Дмитра Бортнянського, Максима Березовського та Миколу Дилецького. Як-то кажуть, добрими намірами стелиться дорога до пекла, позаяк альбоми розповсюджуються безкоштовно: по київських та обласних школах, серед зацікавлених осіб, у спеціальних музичних закладах, тобто йде ротація по замкненому колу. А так би хотілося, щоб звуки нев'янучої «Мелодії» Мирослава Скорика (саундтрека до телефільму «Царівна») разом із «Плачем Землі» Тараса Компаніченка вибивалися з динаміків вуличної музичної ятки на майдані Незалежності.

Він прийде до вас серед ночі з купою пива, вбраний у картату шотландську спідницю і раптом, заквапившись додому і залишивши більшу частину того давнього демократичного пійла посеред кухні — на кращі часи — гвалтовно злиняє. А за кілька днів передасть вам подарунок — пожовклу книжечку українських колядок, видану 1944-го року в Берліні. А якщо котрийсь знайомий сповістить, що ви і ваша родина — найкльовіші у світі, майже стовідсотково можете бути переконані: цю фантастичну новину повідомив йому той-таки персонаж. Коли серед цього відреставрованого міста, вас, одинокого, заскочать смури, він матеріалізується у знудьгованому провулку і допоможе здолати жорсткий депресняк. А потім, задепресуючи сам, притисне телефонну слухавку з вашим голосом і спроквола та незлостиво, достоту по-братерському, попросить дати йому спокій.
Однак залишимо це для мемуаристів: спогади неодмінно будуть веселі й не сопливі. Бо ще довго не сипатиметься із Середи потеруха й не меншатиме його життєвого драйву. Щодо тіла — нехай собі додається. Гарної людини мусить бути багацько.

Співачці Жанні Боднарук тепер набагато веселіше виїздити на сольні концерти, бо з тих пір, як вона спробувала співати зі своїм чоловіком — композитором і аранжувальником Анатолієм Карпенком, їхнiй дует користується популярністю у публіки. «Тепер я заповнюю паузи, поки Жанна перевдягається», — жартує Анатолій. Оцінити цей жарт повною мірою можуть ті, хто має авторський альбом Анатолія Карпенка «Коханій», у якому він виступає і композитором, і аранжувальником, і автором текстів, і виконавцем. Із 12 композицій 6 — дуети з Жанною Боднарук, 6 — сольні пісні Анатолія. Альбом видано невеликим накладом — 1000 СD, але є сенс пошукати його в музичних магазинах.

Ох, як же помиляються ті, хто, переглядаючи чергове «Караоке на Майдані», дивуються-милуються співучості нашої нації. Мовляв, саме бажання поспівати жене наш народ щотижня — і в спеку, і в холод, і навіть на похмілля! — на Майдан, а там — любчик Кондратюк з мікрофоном і пісні, пісні... Насправді все не так просто: як показує практика, слава для нашого народу не менш важлива, ніж публічне виконання улюблених пісень. Минулого року кращі з «майданних» артистів узяли участь у продовженні «Караоке» — проект назвали «Шанс» і зібрав він 13 лiдерів «майданних» концертів (програма, по суті, аналогічна до російських «Фабрики зiрок», «Народного артиста», які взяли цю ідею з іноземного ТБ). Усі переможцi з Майдану прожили один день життям справжньої зірки: разом із ведучими-продюсерами Наталкою Могилевською та Андрієм Кузьменком їздили до студії звукозапису й вибирали пісню, з хореографом ставили танець, стилісти-візажисти у прискореному режимі розробляли імідж — усе по-справжньому і все для того, аби ввечері вийти на сцену і наповал вразити публіку. Під час самого виступу та ще протягом тижня потому телеглядачі, телефонуючи або надсилаючи «есемески», голосували за новоспечених артистів. І були дуже активними — всього, як повідомляє «Шанс», надійшло близько 240 тисяч sms-повідомлень та майже півтори сотні дзвінків (послуги зв'язку, до речі, були платними).

Ще кілька днів тому здавалося: весна прийшла, ховай шубку до шафи. Аж, виявляється, ні. Місяць лютий ударив своїми морозами і засніжив так, що довелося знову витягувати на світ Божий теплі речі й чекати весни та якось піднімати собі настрій у такі похмурі дні. А ви знаєте, що роблять, аби підняти собі настрій, наші кумири? Як заспокоюють себе зірки, коли хочеться вибухнути і заповнити своєю злістю весь світ, або, навпаки, заразити всіх своїм депресняком?

Анекдот для секс-меншин: хто тобі подобається з групи «Віа Гра»? — Валерій Меладзе. Як на мене, несмішно, але, з усього, продовження цієї підколки — не за горами. Костянтин Меладзе, до творчої протекції якого належить і брат Валера, і сексапільне тріо, зовсім не проти того, щоб альянс «Океану і трьох рік» тривав і процвітав на радість як самим артистам та їхнім фанам, так і організаторсько-продюсерському складу проекту. Днями на студії «Укртелефільм» відбулися зйомки кліпу Меладзе та «Віа Гри» на нову пісню «100 крокiв назад».

Колишня учасниця популярного шведського поп-квартету «АББА» Агнета Фальтског підписала контракт із фірмою «Ворнер Скандинавія», і невдовзі з'явиться її перший за останні 17 років музичний альбом, — повідомив інтернетівський сервіс Бі-Бі-Сі. Наразі відомо, що новий диск 53-річної співачки має назву My Colouring Book («Моя книга для розфарбовування») і з'явиться у музичних крамницях всього світу навесні, але точну дату його появи ще не подають.

Найпопулярніший білоруський ді-джей, ведучий найрейтинговішого білоруського «Альфа-радіо» Сергій Кузін, офіційно попрощався з армією своїх шанувальників і в перші дні січня переїхав із сім'єю в Київ. У другій половині лютого він з'явиться в київському ефірі, причому Кузін уточнив, що новий проект, який створюється за його участі, передбачає не тільки радіоефір.

30 травня цього року «Скрябіну» виповниться 15 років. Свій ювілей гурт планує ознаменувати альбомом вибраних пісень. Цьому виданню будуть притаманні щонайменше дві «заковики». По-перше, один диск міститиме відеокліпи Скрябіна (швидше за все, у вигляді DVD). А ось зі звуковою частиною пов'язана інша цікавинка: на офіційній сторінці www.skryabin.ru будь-який шанувальник гурту може проголосувати за вподобану пісню із 93 запропонованих за абеткою.