Співачці Жанні Боднарук тепер набагато веселіше виїздити на сольні концерти, бо з тих пір, як вона спробувала співати зі своїм чоловіком — композитором і аранжувальником Анатолієм Карпенком, їхнiй дует користується популярністю у публіки. «Тепер я заповнюю паузи, поки Жанна перевдягається», — жартує Анатолій. Оцінити цей жарт повною мірою можуть ті, хто має авторський альбом Анатолія Карпенка «Коханій», у якому він виступає і композитором, і аранжувальником, і автором текстів, і виконавцем. Із 12 композицій 6 — дуети з Жанною Боднарук, 6 — сольні пісні Анатолія. Альбом видано невеликим накладом — 1000 СD, але є сенс пошукати його в музичних магазинах.
Анатолія ми застали в студії: «Важко переключитися з пісень на події. Над чим працюю? Зразу над трьома речами — піснею для Жанни, піснею для себе і композицією для звіту Сумської області в Палаці «Україна». Це не форс-мажор і не аврал, Анатолій Карпенко, коли б ти йому не подзвонив, завжди працює в такому режимі. Натомість Жанна Боднарук-Карпенко трохи перепочиває після 48 новорічних вистав у Палаці «Україна», свята були ще ті — по три «ялинки» на день, і вечірні концерти по концертних закладах, клубах та відомствах. На кінець місяця у неї вже знову заплановано концерт у Трускавці. Але перепочинок теж змістовний — нарешті Жанна знайшла час для хобі своєї мрії — фотографії, робити красиві світлини вона хотіла давно, але тільки з появою в домі цифрового фотоапарата співачка почала фотографувати — переважно квіти і пейзажі. В дитинстві Жанна непогано малювала — напевне, цей хист передався їй від батька, відомого хормейстера, керівника чернігівського хору імені Бортнянського. Свого часу Любомир Боднарук навіть обирав між музикою і малюванням. Тепер малювання нагадало про себе, правда, поки що Жанна малює на комп'ютері, але обіцяє собі й нам, що скоро візьметься за пензель.
Музика та слова Анатолія Карпенка
1. Дощ осінній падає краплинами
Сліз небесних із хмарин журби.
Червоніє гроно ніжної калини,
Притулившись до верби.
Мабуть, згадує веселе літо,
Безтурботність й сонячне тепло.
Та, на жаль, минає радісне і світле,
І сумний до нас прийшов
ПРИСПІВ:
Листопад.
Виткав жовтий килим
І наш сад від вбрання оголив.
Хоч би ще зачекав,
Бо вирує любов-ріка.
Листопад.
Спить зім'ята трава.
Ще звучать про кохання слова.
Тож не все забирай,
Мого щастя тепло віддай.
2. Загорнула сивими туманами,
Засмутила осінь золота
Солов'їні ночі, чари до світання
І палкі твої вуста.
Не сумуй, красунечко-дівчино,
Не повернеш літа вже назад.
Час нудьги і туги пролетить невпинно,
І розквітне знов наш сад.
ПРИСПІВ:
Листопад.
Хай скоріш проліта
Царина снів — пора золота.
І за нею зима,
Мов ранковий зійде туман.
Листопад.
Оживуть навесні
І сади, й солов'їні пісні.
Забринить почуття —
Моє щастя, моє життя!
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
