Дехто з іноземців уявляє собі Канаду приблизно так: «від Галіфакса до Ванкувера живе єдиний народ — «канадці». Ці «канадці» — народ «двомовний», вони розмовляють англійською та французькою, і мовна ситуація всіх задовольняє. Країна мирна, тиха, багата й демократична». Чим не зразок для України, додає дехто.

Частка правди тут є: Канада справді велика, мирна й демократична. У неї є чому повчитися. Але аж ніяк не вирішенню мовних питань.

Річ у тому, що «двомовний канадський народ» — це міф. По–перше, канадці не є двомовними: люди тут говорять або англійською, або французькою. Тільки 17% населення знає обидві мови. Але «знає» — не значить «вживає». За переписом населення 2006 року, тільки 109 415 канадців вважають рідними обидві офіційні мови. Це менш ніж піввідсотка. Приблизно стільки ж вживають обидві мови вдома. Трохи замало для двомовної країни.

По–друге, в Канаді живе не один, а щонайменше два народи. Англо– і франкоканадці — різні не тільки за мовою, а й за походженням, культурою, менталітетом. У них не більше спільного, ніж, скажімо, між поляками та німцями. Чому ж вони опинилися в одній країні? Чому не змішалися?

Президенти Росії та США Дмитро Медведєв і Барак Обама підписали вчора в Празі угоду про заходи з подальшого обмеження стратегічних наступальних озброєнь, відому на Заході як «Старт». Угода базується на паритетних засадах.

У Киргизії триває революція. Не «оксамитова», але «кольорова» — кольору крові. На вулицях стріляють, люди бояться виходити з дому, магазини й кіоски розтрощено, де–не–де палають автомобілі й лунають вибухи — чи то петард, чи то гранат... Цими днями в середньоазіатській республіці, яка щойно відзначила п’яту річницю своєї «Тюльпанової революції», уже ніхто ні в чому не певен. Учора всі чекали, що нібито ще чинний (але вже швидше де–юре, ніж де–факто) президент країни оголосить про свою відставку. Курманбек Бакієв із відповідальним рішенням не поспішав, хоча, втікши зі столиці після оголошення надзвичайного стану, продемонстрував своє безсилля. Та і як інакше, якщо міліція перейшла на бік опозиції, некерований натовп захопив Будинок уряду, а обіцяні війська не поспішали «вводитися» до Бішкека й захищати владу. «Я не знаю, хто друг, а хто ворог. Ми боїмося всіх. І всі вони одне одного варті», пишуть в інтернет–блогах мешканці міст, де відбуваються головні заворушення. Українське Міністерство закордонних справ радить громадянам нашої держави утриматися від поїздок до Киргизстану, міжнародні організації закликають киргизьку опозицію та владу до мирного розв’язання конфлікту, а прем’єр–міністр РФ Володимир Путін запевняє, що «Росія тут ні при чому — ми самі були здивовані, коли в Киргизії таке почалося».

Росія та Південна Корея опинилися за крок до міжнародного скандалу, причому саме на 20–ту річницю встановлення дво­сторонніх дипломатичних відносин. Посольство РФ у Сеулі вимагає від англомовної газети «Кореа таймс» пояснень щодо публікації образливої для росіян карикатури. Корейська влада заявляє, що держава до позиції незалежного видання не причетна, а тому відповідальності на себе не братиме, а в Росії тим часом наростає обурення громадськості. Зрозуміло, що самих карикатур, опублікованих у номерах корейської газети від 30 березня та 1 квітня, росіяни не бачили, довідавшись про них лише з репортажів у вітчизняних ЗМІ. Але той факт, що корейці «пожартували» на тему останніх вибухів у Московському метро, вже є достатнім для народного гніву. Загалом ситуація дуже нагадує реакцію ісламського світу на відому публікацію карикатур на пророка Магомета в данській газеті.

У Киргизстані — надзвичайний стан. Учора столиця країни Бішкек та кілька інших міст перетворилися на арену драматичних подій. Зранку прибічники опозиції зібралися в Бішкеку на найбільшу з початку протестів проти підвищення цін на бензин, які супроводжувалися вимогами відставки президента та уряду, акцію протесту. Невдовзі маніфестанти пішли на штурм Білого дому — Будинку уряду, який перебував під посиленою охороною міліції й був оточений по периметру військовослужбовцями колишньої Національної гвардії, яка тепер є підрозділом Служби державної охорони. Біля Білого дому та в інших центральних районах міста лунали постріли, машини швидкої допомоги вивозили поранених у сутичках. Станом на 17.00 вчорашнього дня, коли цей номер здавався до друку, серед постраждалих значилося понад 140 осіб. Щонайменше 17 — загинули.

Центр Кракова, осердя туристичного паломництва — Вавельський замок, від якого починається шлях до площі Ринок. У повітрі витає дух свята, усміхнені місцеві мешканці ходять із крихітними великодніми кошичками (в яких, на відміну від наших щедро напханих продуктами для розговіння кошелів, уміщуються хіба дві–три крашанки й шоколадне яйце). Але перед виставленим на узбіччі вулиці стендом із фотографіями й криваво–червоним написом на чорному тлі «Катинь» усмішки згасають. «Це страшна трагедія. Совєтські вбивці потайки вибили наших полонених, а потім іще й звалили це на німців. Таке не можна забувати! У мене десь там під Смоленськом загинув двоюрідний дід, а бабця його ще 30 років чекала — все не вірила...», — зі сльозами на очах розповідає «УМ» Міхал Сікора. Чоловік, зупинившись перед сумним стендом разом із малим онуком, показує хлопчикові фотографії молодих загиблих офіцерів. «Мого діда тут немає, але він був не старшим за цих юнаків».

Через місяць Велика Британія обиратиме нову владу. Вчора прем’єр–міністр Об’єднаного Королівства Гордон Браун оголосив, що загальнонаціональні парламентські вибори призначено на 6 травня. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, зранку, перед тим як повідомити країні про офіційний початок передвиборчої кампанії, глава уряду зустрівся з королевою Єлизаветою ІІ і попросив її розпустити нинішній парламент. Відповідно до чинних у Великій Британії процедур, це потрібно для призначення нових виборів.

Сполучені Штати змінюють стратегію використання ядерної зброї. Учора — за тиждень до початку роботи у Вашингтоні міжнародного саміту з ядерної безпеки — президент Барак Обама оприлюднив нову ядерну стратегію США. Це вперше з 2002 року в цей документ буде внесено зміни. «Ядерна безпека є одним із питань, на яких президент Обама найбільше зосереджується в закордонній політиці», — пояснив речник Білого дому Роберт Гіббс.

У світі 1 квітня має назву День дурня, тому і ЗМІ не відмовляють собі у задоволенні пошити в дурні своїх читачів, слухачів і глядачів. Наведемо кілька з найвдаліших цьогорічних жартів. Французький інтернет–портал Rue89 «розкрив таємницю» існування таємного комп’ютерного програмного забезпечення під назвою В–6, яке підказує найкращі рішення президенту Франції Ніколя Саркозі. Портал пояснив читачам, що назва таємної програми В–6 є абревіатурою від англійського словосполучення Six Brains («Шість мізків»), що має бути натяком на непересічний розум глави держави. Портал Rue89 повідомляє: найближчі співробітники Саркозі скаржаться, що з огляду на наявність всюдисущого «електронного мозку» їм тепер відводять другорядну роль.