Задумливий та невеселий, після фінального свистка в матчі «Шахтар» — «Рапід» Мірча Луческу ще довго стояв біля футбольного поля і думав про щось своє — тренерське. У позі грецького філософа румунський наставник намагався зрозуміти, що пішло не так.

Якщо раніше кубкові матчі в Україні проводилися посеред тижня, то після зменшення кількості учасників прем’єр-ліги й, відповідно, скорочення ігрового навантаження на представників елітного дивізіону, поєдинкам КУ вдалося зайняти нішу більш рейтингового турніру.

Напевно, та незначна кількість легкоатлетів-«довгожителів», які залишилися в строю після Олімпіади-2008 й минулого тижня прибули до Пекіна на чемпіонат світу, потрапивши на стадіон «Пташине гніздо», пережили своєрідне дежа вю.

Коли кілька тижнів тому, готуючись до чемпіонату Європи, українські баскетболісти розпочали грати контрольні поєдинки, їхні результати дуже слабо кореспондувалися із заявами очільника збірної Євгена Мурзіна про те, що нова команда буде не гіршою за попередню, котра, нагадаємо, під проводом американця Майка Фрателло на попередньому Євробаскеті посіла сенсаційно високе шосте місце.

Коли минулого тижня новоспечений чемпіон світу з сучасного п’ятиборства Павло Тимощенко прийшов до НОКу на милицях на церемонію нагородження кращого спортсмена липня, стало зрозуміло, що на європейській першості, яка на поточному тижні проходить у Великій Британії, нашій чоловічій збірній доведеться обійтися без свого лідера.

У двох останніх турах чемпіонату країни «Шахтар» пропустив чотири м’ячі й не здобув при цьому жодної перемоги. Натомість у Лізі чемпіонів у «гірників» абсолютно інші показники — тут підопічні Луческу не пропускають і не програють. Після успішного подолання бар’єру третього етапу ЛЧ «помаранчево-чорні» мають великі шанси й на успіх у завершальному раунді відбору Суперліги.

Проблема спортивної еміграції в Україні стояла завжди гостро — практично жоден олімпійський цикл не обходився без гучної історії «проводів» вітчизняного спортсмена, який у пошуках кращої долі залишав країну. Утім в останні роки процес «втечi» наших олімпійців набув масштабів епідемії, пік якої збiгся з початком російської агресії щодо України.