Короткий зміст попередніх серій нашим читачам, сподіваємося, відомий: 18 червня Верховна Рада проголосувала за відставку голови СБУ Валентина Наливайченка. За шість днів до того Наливайченко обвинуватив одного із заступників Генерального прокурора у «кришуванні» махінацій, пов’язаних із компанією «БРСМ-Нафта».
Із запізненням на годину почала вчора Верховна Рада пленарне засідання: зрання засідала рада коаліції, а ще останні напучування отримували з вуст Президента Порошенка депутати його фракції. Обидва зібрання торкалися подальшої долі Валентина Наливайченка — «УМ» писала про скандал довкола персони голови СБУ.
Історія iз захисним валом на українсько-російському кордоні починалася рік тому як широкий жест тоді ще «губернатора» Дніпропетровщини Ігоря Коломойського. Обстоюючи свою ідею, він у першу чергу апелював до ізраїльського досвіду. На кордоні з Палестинською автономією захисний кордон дозволяє ізраїльтянам доволі ефективно боротися з бойовиками.
Полку опонентів влади в Україні прибуло. Тепер не тільки проект Льовочкіна у ВР — Опозиційний блок — представлятиме «інтереси трудящих». У «Ліву опозицію» об’єдналися два політичні маргінали різної міри забутості — лідер КПУ Петро Симоненко та очільниця ПСПУ Наталія Вітренко.
Протягом останнього року очільник Служби безпеки Валентин Наливайченко навряд чи міг вважатися персоною, яка створює яскраві інформаційні приводи. Все змінилося миттєво, коли минулими вихідними зірвалася поїздка Наливайченка до Сполучених Штатів.
Сюжет із законослухняним нардепом Сергієм Мельничуком, котрий таки ходить на допити та на суди (на відміну від «зниклого безвісти» Клюєва), отримав наступний розвиток. Пізно ввечері у середу Печерський суд Києва залишив колишнього комбата «Айдару» (підозрюваного у бандитизмі) на волі, призначивши йому заставу в сумі 300 мінімальних зарплат, тобто 365,4 тисячі гривень.
Про те, що «автори» наметового містечка на Майдані, котре виросло в центрі Києва минулої неділі й було успішно знесене невiдомими в нiч на понедiлок, збираються повертатися на місце попередньої дислокації, повідомляють російські ресурси. Вони отримали справжнє і непідробне задоволення від того, як «хунта» розігнала «незгодних з політикою Порошенка».
Коли за часiв Кучми чи Януковича треба було розігнати протестувальникiв проти влади, правоохоронні органи діяли напрочуд швидко та злагоджено. Але коли на кону стоїть потреба не проґавити когось iз топових чиновників, звинувачених у скоєнні злочину, жвавість правоохоронців випаровується. Свого часу силові відомства преспокійно «упустили» як самого Януковича, так і провідних персон iз його кліки.
Олексій Пукач, визнаний винним у вбивстві Георгія Гонгадзе, є рекордсменом: він, можливо, є тим фігурантом кримінальної справи, котрий відсидів до набуття вироку законної сили найдовше. Втім великої різниці для Пукача це не має: його все одно засуджено до довічного ув’язнення. Єдина відмінність у статусі полягатиме в тому, що після набуття вироком сили засудженого відправлять у місце відбування покарання, а поки що він перебуває у СІЗО. Там колишній генерал МВС із 2009 року — з моменту свого затримання.
Загалом депутати вельми неохоче розстаються з мандатами. Хоча бувають, звісно, й винятки. Минулого тижня винятком «працював» Дмитро Шлемко з «Батьківщини». На засіданні Ради минулого четверга він заявив, що складає повноваження нардепа, аби «дати дорогу молодим».
