Укладати карти місцевості люди навчилися ще кілька тисячоліть тому, і ці карти дають змогу відповісти на численні питання, що постійно виникають. До таких питань належить і поняття «історичні землі».

2014 рік. Рік багатий на воєнні ювілеї: 100 років тому почалася Перша світова війна, 70-та річниця визволення України від німецької окупації.

У Херсонщини з’явилася унікальна можливість стати монополістом в галузі продажів вологозалежних зернових культур. Річ у тім, що у Криму, який теж був одним з основних постачальників, цього року через брак води для поливу повністю і безповоротно загинули всі посіви рису. Під загрозою опинилися й урожай сої, кукурудзи і винограду.

Слідом за полуничним достатком південь України готовий потішити усіх небувалою кількістю «смугастиків». За прогнозами спеціалістів, урожай кавунів і динь у липні-серпні перевищить торішній у два-три рази. Якщо в 2013 році, за даними Мінагрополітики, вдалося виростити і реалізувати не більше 450 тонн баштанних, то нинішній рік, за прогнозами фахівців, дозволить поставити справжній рекорд за всі 23 роки незалежності України.

Дві доби лишається до завершення режиму припинення вогню, який ініціювала українська сторона і який нібито підтримали й бойовики з терористичних ДНР і ЛНР. Утiм на Донбасі хоча й не відбувається повномасштабних бойових дій, але тривають локальні бої, в ході яких продовжують гинути люди.

У «Мистецькому арсеналі» відбулась церемонія нагородження переможців ІХ Всеукраїнської акції «Музейна подія року — 2013». За звання кращої музейної події змагалися близько 30 проектів різного формату та масштабу зі всієї України. Засновниця акції, голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко влучно зазначила, що одна з функцій акції — об’єднувати націю.

Вразила публікація «Він і справді любив Україну» («УМ» №68, 15.05.2014). Це велика неправда. Ким і чому ллється неправда на найворожіше Україні колесо КПУ, їхніх спільників? Перепрошую, але то був найортодоксальніший комуніст більшовицького гарту.

Читаючи соцмережі, все частіше натикаюся на обговорення теми переселенців зі сходу, які, тікаючи від озброєних терористів і постійних вибухів, шукають притулку на Західній Україні. Мимоволі звертаєш увагу на те, що тон більшості реплік перебуває у спектрі від роздратованості до зловтіхи: «а чим вони думали?», «хай у свою Росію тікають», «за що боролися, на те і напоролися».