Така деталь — свого часу, в 70—80-ті роки минулого століття, відомого капітана «Шахтаря» Михайла Соколовського донецькі уболівальники шанобливо називали «бригадир». І це був чи не найвищий прояв поваги. Адже слава видобувних чи прохідницьких гірничих бригад тоді гриміла далеко за межами краю, і порівняння футбольної команди із бригадою ударників підземної праці вважалося дуже доречним. Однак часи змінилися. Не секрет, престиж шахтарської праці в останні роки падає, як штани з пенсіонера. І тепер вже місцеві юнаки зовсім не горять бажанням пов'язувати своє майбутнє з тими бригадами колишньої «гвардії праці». Та й сам термін «бригада» нині більш відомий, як угруповання бандюків.

Час від часу в безлюдних джунглях у різних куточках світу губляться, а потім знаходяться діти, які вже встигли до того часу втратити здатність розмовляти та забути ще багато чого. Приблизно такого ж «Мауглі» у кам'яних міських «джунглях» нещодавно виявили й правоохоронці Маріуполя. Причому хлопець нітрохи не цурався місць великого скупчення людей, бо бiльшу частину свого часу проводив на автовокзалі, а тому балакати ще не розучився. Щоправда, його лексикон багатим теж не назвеш — у свої 14 років підліток жодного дня не був у школі, не вміє ні читати, ні писати.

Статистика не дасть збрехати, що Макіївка — місто не тільки металургів і шахтарів. Адже, за інформацією правоохоронців, кожен третій городянин-чоловік свого часу був засуджений. Кожен шостий iз них — рецидивіст. А ось яке співвідношення цифр щодо наявності серед подібної публіки гм... канібалів чи людожерів, та ж всезнаюча статистика поки відмовчується. Хоча це явище тут не тільки є, а й набуває найпотворніших форм, яким, ще недавно здавалося, може бути місце тільки у снах-жахах.

Ліричний герой у відомій пісні з не менш відомого фільму запевняв — мовляв, нізащо не проміняю заводську прохідну, «що в люди вивела мене». Прохідна донецького заводу «Точмаш», який свого часу не без успіху працював на «оборонку», таки теж дала багатьом його працівникам своєрідну путівку в життя. Тому ні проміняти, ні обмінювати її на щось також ніхто не збирався. А ось продати — запросто. Саме до такої комбінації вдалися керівники «Точмашу», яким, схоже, тепер «світить» відповідальність за отримання хабара в особливо великих розмірах.

Донецький казенний завод хімічних виробів має репутацію підприємства майже незамінного, коли йдеться про утилізацію боєприпасів. До того ж тут напрацювали досвід не тільки знищувати вибухонебезпечну продукцію, а й «перековувати» її на речі, доступні навіть малюкам. Приміром, кілька років тому тут, утилізовуючи протипіхотні міни, із їхніх корпусів виготовляли дитячі іграшки — кумедних пеліканів. Цей досвід згодився і під час недавньої акції, в ході якої на заводi показово знищували контрафактні компакт-диски.

Буревій, в очікуванні якого на вихідні всі оперативні служби були приведені в стан підвищеної готовності, не забарився. Причому найпершими своєрідної перевірки штормовим вітрюганом не витримали дерева. А їх падіння, у свою чергу, і призвело до кількох надзвичайних ситуацій. Приміром, у селі Олександрівка Старобешівського району дерево, звалене сильним вітром, впало на газопровід. Останній виявився помітно деформованим, однак газопостачання таки не припинялося. А невдовзі рятувальники місцевого відділу МНС України зуміли розпиляти дерево і зняти його із газопроводу.

Багато води забруднили в Кальміусі тутешні промислові підприємства з тих пір, коли офіційні й не зовсім господарі краю налаштовували своїх земляків зустрічати тут Віктора Ющенка брутально-агресивно. Ці пани та підпанки нині вже активно обживають столицю і тепер подібними проблемами не переймаються. А пересічні донеччани встигли пересвідчитися, що «команда професіоналів», опинившись у затишних кабінетах столичної влади, не поспішає виконувати свої передвиборчі обіцянки. А водночас потроху змінюється й ставлення мешканців краю до Віктора Ющенка, якого раніше вперто не сприймали із найголовнішої причини — він позиціонував себе як найперший опонент і конкурент «свого» претендента на президентську папаху.

Учора відразу після зустрічі в аеропорту Донецька Президент України відбув до університету, де провів раду ректорів вищих навчальних закладів Донеччини. Потім відбулося спілкування зі студентами, причому в досить цікавій формі — Віктор Ющенко виступив у ролі викладача і прочитав їм 45-хвилинну лекцію.

Впертість, гідну кращого застосування, продовжують демонструвати керівники Донецька, які досі намагаються втілити в життя «мудру» ідею щодо надання російській мові статусу регіональної. Рішення «Про використання російської мови в м. Донецьку (як регіональної) міськрада прийняла ще 26 травня минулого року, і відтоді свою позицію «батьки» міста та згаданого проекту змушені відстоювати в суді. Прокурор Донецька невдовзі звернувся з відповідним позовом до Ворошилівського райсуду міста, і в листопаді 2006 року позов частково задовольнили.

Припинено страйк шеститисячного колективу трьох шахт шахтоуправління «Донбас», гірники якого запевняли, що «стоятимуть до упору». Технічний кредит у розмірі 35 мільйонів гривень, взятий «Донбасом» у червні минулого року під гарантії держави, їм повернули поки наполовину. Зарплату за листопад шахтарям, які працюють стабільно, затримали і виплатили аж після попередження про зупинку шахт буквально перед новорічними святами. Та після цього «подарунку» банківські рахунки підприємства виявилися заблокованими.