«У взаєминах з Києвом Брюссель готовий іти досить далеко, але лише сама Україна визначатиме швидкість і глибину цього процесу». Ця еротична фраза належить чоловікові, відповідальному в Єврокомісії за питання розширення Союзу, — Гюнтеру Ферхойгену. Нею він, виступаючи на конференції «Українсько-німецького форуму», начебто підсумував ставлення Великої Європи до проблем євроінтеграційної політики України. У цій словесній конструкції, власне, закладені десятирічні досить пасивні очікування Євросоюзом на українську політичну рішучість. Сьогодні, як зрозуміло, ЄС чекає тим більше не декларацій про європейський курс, яких, слід гадати, буде доволі в передвиборчій гонці, а результатів президентських виборів. До листопада і Євросоюз, і окремі його члени, які тією чи іншою мірою симпатизують нашій державі й бажають їй європейського геополітичного просвітлення, терпляче і мовчки чекають. Чекають, кого і — відповідно — що виберемо ми самі.