Глибина любові до ЄС

      «У взаєминах з Києвом Брюссель готовий іти досить далеко, але лише сама Україна визначатиме швидкість і глибину цього процесу». Ця еротична фраза належить чоловікові, відповідальному в Єврокомісії за питання розширення Союзу, — Гюнтеру Ферхойгену. Нею він, виступаючи на конференції «Українсько-німецького форуму», начебто підсумував ставлення Великої Європи до проблем євроінтеграційної політики України. У цій словесній конструкції, власне, закладені десятирічні досить пасивні очікування Євросоюзом на українську політичну рішучість. Сьогодні, як зрозуміло, ЄС чекає тим більше не декларацій про європейський курс, яких, слід гадати, буде доволі в передвиборчій гонці, а результатів президентських виборів. До листопада і Євросоюз, і окремі його члени, які тією чи іншою мірою симпатизують нашій державі й бажають їй європейського геополітичного просвітлення, терпляче і мовчки чекають. Чекають, кого і — відповідно — що виберемо ми самі.

      Ця тактика Євросоюзу диктує й пояснення, якими Брюссель виправдовує наразі небажання бачити Україну асоційованим членом ЄС. Так, Ферхойген і на згаданому вже форумі не обіцяв нашій країні членства в Євросоюзі в осяжній перспективі. Зате заохотив усною гарантією, що ЄС, як передає «Німецька хвиля», готовий у відносинах з Україною йти далі існуючих домовленостей, зокрема  надати нам доступ на ринок Союзу, а також збільшити фінансову й технічну підтримку. (За останнє десятиліття, нагадує сайт «Кореспондент», Євросоюз надав Україні допомогу за різними програмами на суму понад мільйон євро).

      Конференція «Україна — ЄС», що відбувалася минулого тижня, — це чи не останній спільний захід перед розширенням Євросоюзу, яке відбудеться 1 травня. Україну наразі представляли «профільний» заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий, уповноважений за ЄАНТК Олександр Тодійчук, президент Українського союзу промисловців та підприємців Анатолій Кінах. Українці говорили про якнайшвидше надання статусу країни з ринковою економікою, про створення зони вільної торгівлі та укладення угоди про асоціацію — тобто загалом про «розширення можливостей, а не створення бар'єрів» після 1 травня. Європейці, зокрема широко цитований УНІАН комісар з розширення Гюнтер Ферхойген, вели ж про своє — про необхідність додаткових зусиль України для боротьби зі злочинністю, посилення контролю на кордонах, покращення екології і, найголовніше, про прозорість та чесність президентських виборів як запоруку вирішення маси проблем, що гальмують розвиток відносин Євросоюзу з нашою державою.

      Ферхойген згадав також стосунки України з НАТО, які є невід'ємною частиною нашого начебто омріяного курсу на Захід. Він повідомив, свідчить УНІАН, що План дій Україна—НАТО може бути остаточно узгоджений нинішнім літом. Це, якщо поміркувати, виходить, уже після червневого саміту Альянсу в Стамбулі. А зазвичай саме на самітах НАТО оголошує рішення про подальші хвилі розширення. Тобто це ще один доказ уже зрозумілої тенденції — у Стамбулі Україну до Альянсу не покличуть. На підтвердження цієї тенденції — висловлювання високих чиновників держав-членів НАТО, які лунають в останні місяці.

      Водночас побутує й інша думка, не менш важлива: Україну не кличуть до НАТО, тому що вона сама туди не дуже активно стукає. Так, днями член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Георгій Манчуленко пошкодував, що Київ не поспішив із поданням заявки про бажання України стати членом НАТО. «Вона не означала б вступ країни в НАТО, але свідчила б про незворотність наших намірів. Однак цього досі ніхто не зробив», — резюмував депутат. На тематичній зустрічі «План дій Україна—НАТО: реалії і перспективи» за участі Тимчасової спеціальної комісії ВР з моніторингу виконання Рекомендацій, прийнятих на спеціальних парламентських слуханнях, присвячених співробітництву України з Альянсом, депутат Олег Зарубінський повідомив, що Україна не встигає навіть за своїми планами співпраці з Альянсом. Так, за його словами, до кінця нинішнього року ВР має прийняти ще 37 нормативних законодавчих актів, згідно з Цільовим планом Україна—НАТО на цей рік.