У цьому Є таки щось є
Каюсь, грішна, іноді — найчастіше таке трапляється в метро — почитую детективи. Власне, там таких багато, тож неповноцінною я себе не відчуваю. А от амплуа білої ворони нещодавно таки довелося на себе приміряти — тоді, як усі прогресивні детективомани змагаються з нудьгою у метро з допомогою книжок Мариніної та Донцової, я якось навіть виклично видобувала зі своєї сумочки томик сучасного українського письменника Євгена Є. Він лише починає свою боротьбу за наш iз вами читацький інтерес, отож не варто напружувати пам'ять щодо такого незвично короткого й водночас надзвичайно образного та життєствердного прізвища. Людина робить перші кроки, але, з усього, що таке амбіції і наскільки вони важливі у літературній кар'єрі, розуміє прекрасно. Два томики Євгена Є — «Гра на роздягання» та «Гра на роздягання — 2», що вийшли нещодавно у серії «Золотий бабай», можна розцінювати як вагому й небезпідставну заявку на популярність у майбутньому.